Ночнар австралійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ночнар австралійський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дрімлюгоподібні (Caprimulgiformes)
Родина: Дрімлюгові (Caprimulgidae)
Рід: Ночнар (Eurostopodus)
Вид: Ночнар австралійський
Eurostopodus argus
Hartert, 1892
Посилання
Вікісховище: Eurostopodus argus
Віківиди: Eurostopodus argus
ITIS: 555531
МСОП: 22689656
NCBI: 723271

Ночна́р австралійський[2] (Eurostopodus argus) — вид дрімлюгоподібних птахів родини дрімлюгових (Caprimulgidae)[3]. Мешкає в Австралії і Індонезії[4].

Австралійський ночнар

Австралійські ночнарі є одними з найбільших і найяскравіших представників родини дрімлюгових. Їх пістряве, плямисте забарвлення допомагає птахам маскуватися на червоному або коричневому ґрунті, серед каміння, опалого листя і хмизу[5]. Середня довжина австралійського ночнаря становить 25-28 см, середня вага самців становить 81-132 г, самиць 74-123 г.

Голова переважно сіра, плямиста, пера на тімені чорні з рудуватими або охристими краями, скроні чорнуваті, поцятковані охристими плямами. На задній частині шиї рудий або охристий "комір", поцяткований чорними плямками. Верхня частина тіла сіра, поцяткована охристими або рудувато-чорними смужками. Покривні пера крил сірі або чорнуваті, поцятковані рудими або охристими плямками. Чотири крайніх першорядних покривних пера крил на кінці білі, формують характерне "дзеркальце". На горлі є пара великих білих плям овальної форми, верхня частина горла чорнувата, поцяткована охристими плямами. Нижня частина горла і груди охристі, поцятковані чорнувато-бурими смугами і сірими плямками, решта нижньої частини тіла охриста. Дзьоб має тілесно-коричневе або чорнувате забарвлення, знизу біля основи він дещо світліший. Очі карі або темно-карі, лапи коричневі, пазури темні.

Виду загалом не притаманний статевий диморфізм, однак самиці мають дещо світліше. рудувато-коричневе забарвлення спини, нижньої частини тіла і "коміра", білі плями на крилах у них менш помітні. У молодих птахів верхня частина тіла поцяткована дрібними плямками, їхнє забарвлення загалом є більш рудим, ніж у дорослих птахів, на тімені у них є вузька центральна смуга. Білі плями на покривних перах крил у них менші, мають охристі края. Груди у молодих птахів більш сірі, сильніше поцятковані, покриті темними смужками, що переходять на живіт. Пташенята вилупляються рівномірно покритими коротким рудувато-коричневим пухом, незабаром пісця цього вони линяють, набуваючи ювенільного забарвлення.

Вокалізація

[ред. | ред. код]

Типовий шлюбний клич австралійських ночнарів включає від 9 до 12 нот, висота і частота яких поступово підвищується, тісля чого іде серія булькаючих звуків. Знаходячись на землі, наближаючись до місця свого гніздування, птахи можуть видавати звуки, схожі на жаб'яче кумкання і тихо воркувати. Їх мелодійних територіальний спів триває 4-6 секунд, починається з 2-5 висхідних нот, кажна з яких стає све швидшою, за якими іде швидка серія з 8-15 високих подвійних нот.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Австралійські ночнарі мешкають на більшій частині Австралії, за винятком районів на схід і південь від Великого Вододільного хребта (від центрального Квінсленду до південного сходу Південної Австралії) та за винятком Тасманії. Північні популяції є осілими або локально кочовими, тоді як частина представників південних популяції взимку, з травня по вересень, мігрує на північ континенту, а також на острови Ару в Індонезії та на деякі острови в морі Банда. Бродячі особини спостерігалися на заході Нової Гвінеї.

Австралійські ночнарі зустрічаються в різноманітних природних середовищах, від пустель до мангрових лісів. Віддають перевагу сухим місцевостям, зокрема лісистим саванам, тропічним лісам і рідколіссям, маллі, чагарниковим заростям, зокрема заростям акації мульги (Acacia aneura), а також лукам. Австралійські ночнарі уникають густих тропічних лісів і луків, порослих високою травою. На островах Індонезії австралійські ночнарі зимують в саванах, на луках та на узліссях тропічних лісів.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Австралійські ночнарі ведуть присмерковий спосіб жиитя і є найбільш активними після настання темряви і перед світанком. День вони зазвичай проводять, сховавшись на землі, рідше на дереві. Зустрічаються зазвичай поодинці, під час міграції іноді утворюють зграї до 15 птахів. Живляться комахами, яких ловлять в польоті, на відносно невеликій висоті в межах 20-30 м над землею[6]. Були помічені випадки, коли пролітаючи над водоймою, австралійські ночнарі в польоті пили воду. Однак вони можуть отримувати вологу і з комах.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Сезон розмноження триває з вересня по грудень, північні популяції починають гніздитися ріше, ніж південні. В центральній Австралії австралійські ночнарі зазвичай починають гніздитися після сильних дощів. Дорослі птахи де будують гніздо, замість цього одне світле, жовтувато-зелене яйце відкладається просто на землю, серед опалого листя, гілочок і хмизу. Інкубаційний період триває 30 днів, насиджують і самиці, і самці. Пташенята починають літати через 20 днів після вилуплення і стають повністю самостійними у віці 30 днів. При спиятливих умовах симички можуть відкласти друге яйце, коли пташеняті виповниться приблизно 22 дні. Було зафіксовано, що самиці можуть відкладати до 5 яєць. Зазвичай за сезон вилуплюється двоє пташенят.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Eurostopodus argus.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nightjars, Oilbird, potoos, frogmouths. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 травня 2022.
  4. Hollands, D. (2008). Owls, frogmouths and nightjars of Australia. Bloomings Books Pty Ltd. ISBN 9781876473648.
  5. Morcombe, M. (2003). Field guide to Australian birds. Steve Parish Publishing Pty Ltd. Archerfield, Queensland. ISBN 174021564-8
  6. Holyoak, D. T. (2001). Nightjars and their allies: the Caprimulgiformes (Vol. 7). Oxford University Press. ISBN 0198549873