Нікітенко Надія Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Наді́я Микола́ївна Нікіте́нко (нар. 2 грудня 1944, Київ) — український історик-культуролог, музеєзнавець, доктор історичних наук (2003). Професор (2005). Заслужений працівник культури України (2009).

Біографія[ред.ред. код]

Народилась у сім'ї заслуженого тренера України з футболу Заворотного Миколи Кириловича. Спочатку навчалася у ЗОШ №19 м. Кіровограда, потім - у ЗОШ №2 м.Рівного. Певний час жила у Черкасах, закінчила Черкаську ЗОШ № 5. У 1968 р. закінчила історичний факультет Київського університету. У 1968-1977 рр. працювала науковим співробітником у музеях Керчі і Кривого Рога, відповідальним секретарем правління Керченської міської організації УТОПІК. З грудня 1977 р. працює на наукових посадах в Національному заповіднику «Софія Київська». 1993 р. захистила кандидатську «Историческая проблематика в росписи Софии Киевской» (Ин-т всеобщей истории РАН, Москва, науч. рук. член-корр. РАН Г. Г. Литаврин), а 2002 р. — докторську дисертацію «Русь-Україна і Візантія у монументальному комплексі Софії Київської: історико-соціальний та етноконфесійний аспекти» (Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Київ). Викладала історію та культуру Візантії, Київської Русі, середньовічної України й Києва у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» (1994—2006), а також музеєзнавство у Київському національному університеті культури та мистецтв (1997—2002). Виховала плеяду молодих науковців[1][2].

Комплексно досліджує Софію Київську як феномен духовної культури та унікальне історичне джерело. Відкрила та всебічно обґрунтувала факт виникнення Софії в 1011—1018 роках, на зламі правлінь хрестителя Русі Володимира Великого і його сина Ярослава Мудрого. Таке датування, що отримало значний суспільний резонанс і підтримку багатьох науковців[3][2], стало підставою для святкування 1000-річчя Софії. У вересні 2011 р. за рішенням 35-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (жовтень 2009) та за Указом Президента України від 11 червня 2010 р. на міжнародному та загальнодержавному рівнях урочисто відзначено 1000-річчя заснування Софійського собору[4].

Має державні, церковні та суспільні нагороди. 12 травня 2009 року надано звання «Заслужений працівник культури України» — за значний особистий внесок у збереження пам'яток історії та культури України, багаторічну сумлінну працю на ниві розвитку музейної справи [5]. Нагороджена Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2004), Орденом преподобного Агапіта Печерського (2007) та орденом Святої Великомучениці Варвари ІІ ступеня Української Православної Церкви (2011), вищою суспільною нагородою України "Орденом Королеви Анни «Честь Вітчизни» (2010)[2]http://www.leaders-21.com/rycarskiy_legion_oka.html</ref>, Золотою медаллю Міністерства культури Республіки Вірменія "За внесок у розвиток вірмено-українських культурних зв'язків" (2016). Чоловік - Нікітенко Михайло Михайлович, 1941 р.н., історик-археолог, донька - Нікітенко Мар'яна Михайлівна, 1968 р.н., к.і.н., музейник.

У червні 2012 р. змушена була тимчасово піти із Софійського заповідника через репресивні дії його нового керівництва[6][7]. З травня 2015 р. знову працює у заповіднику, очолює науково-дослідний відділ "Інститут "Свята Софія".

Праці[ред.ред. код]

Надія Нікітенко є автором 30 монографій і книжок та понад 300 статей. Монографії й основні публікації:

  • «Свята Софія Київська: новий погляд на її історію, архітектуру та розпис» (Ottawa, 1996). - 98 с. Окремий відбиток з журналу "Logos",
  • «Русь и Византия в монументальном комплексе Софии Киевской: Историческая проблематика». - К., 1999. - 294 с.,
  • «Собор Святої Софії в Києві» . - К., 2000. - 230 с.,
  • «Свята Софія Київська: історія в мистецтві» - К., 2003. - 334 с.,
  • «Від Царгорода до Києва: Анна Порфірородна"; Ціна київського трону». - К., 2007. - 264 с.,
  • «Святая София Киевская».- К., 2008. - 384 с.,
  • «Собор Святой Софии в Киеве». - М.,2008.- 272 с.
  • «Мозаика "Святительский чин" Софии Киевской и ее духовно-исторический смысл», Успенские чтения ( Київ, 2008. С.80-97),
  • «Князь Владимир как „Новый Константин” в стенописи Софии Киевской», Успенские чтения (Киев, 2009. С.199-222),
  • «Датування «Слова» митрополита Іларіона в контексті новітніх досліджень Софії Київської» (Київ, 2010. Т.18. С.125-134).
  • «Відкриття нових сюжетів у капелі Івана Мазепи в Софії Київській», Могилянські читання 2009. Зб. наук. праць Нац. Києво-Печерського історико-культурного заповідника (Київ, 2010. С.94-101).
  • «Новые эпиграфические исследования и вопросы персонификации однофигурных женских фресок в северо-западной части Софии Киевской», Кондаковские чтения – ІІІ. Человек и эпоха: античность – Византия – Древняя Русь. Материалы ІІІ Международной научной конференции (Белгород, 2010. С.339 – 357. У співавторстві з В. Корнієнком),
  • «Secular Frescos of St. Sophia of Kiev: a new attribution», Proceedings of 22nd International Congress of Byzantine Studies. – Sophia, 22 – 27 August 2011. – Vol. III
  • «Княжий знак-графіті в північній галереї», Пам’ятки України: Софія Київська: 1000-річчя (№3-4, липень-грудень 2011. С.44-49. У співавторстві з Корнієнком В).
  • «Образи засновників Софії Київської в сюжетах її бічних вівтарів», Матеріали V-х Міжнародних науково-практичних Софійських читань „Духовний потенціал та історичний контекст християнського мистецтва”, присвячених 75-річчю Національного заповідника «Софія Київська», м. Київ, 28-29 травня 2009 р. (Київ, 2011. С.129-147),
  • «Нове дослідження поховання з саркофага Ярослава Мудрого в Софії Київській», Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Збірка статей на пошану д. іст. наук, проф. Н.М. Нікітенко ( К, 2011. С. 72-85. У співавторстві з Куковальською Н. і Марголіною І.),
  • «Мать и Сын в храмовом образе Софии Киевской», Успенские чтения (Киев, 2012. С.385 – 395).
  • «От Царьграда до Киева: Анна Порфирородная. Мудрый или Окаянный?», К 1025-летию крещения Руси (Київ, 2012), Друга та третя редакції укр., рос. та вірменською мовами (Київ-Єреван, 2015-2017 рр.),
  • «Древнейшие граффити Софии Киевской и время ее создания» (Київ, 2012. У співавт. з В. Корнієнком),
  • «Фрески «Ритуальное убийство медведицы» и «Готские игры» в северной башне Софии Киевской: новое осмысление сюжетов», Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. ІІ: зб. наук. праць, присвячена 150-літтю з дня народження Дмитра Власовича Айналова (1862 – 1939). (Київ, 2012. С. 301 – 325),
  • «Реліквія Чесного Хреста і фрески Софії Київської», Могилянські читання. Зб. наук. праць Нац. Києво-Печерського історико-культурного заповідника (Київ, 2012. С.83 – 93. У співавторстві з В. Корнієнком).
  • Композиція «Перший Вселенський собор» у Софії Київській//Пам'ятки України.- 2013. - №2 (184). С.54 – 63.
  • Таємниці гробниці Ярослава Мудрого; за наук. ред. Н.М. Нікітенко та В.В. Корнієнка. – К., 2013. – 176 c. (у співавторстві). 
  • София Киевская и ее создатели: тайны истории. – Каменец-Подольский, 2014. – 248 с. 
  • Собор святых Софии Киевской. – К., 2014. – 336 с. (в соавторстве с В.В. Корниенко)
  • Бароко Софії Київської - К., 2015 - 272 с.
  • Мозаїки Софії Київської. - К., 2016. - 192 с.
  • Під покровом Оранти. - К., 2016. - 96 с.
  • Софійський собор. Путівник. Укр., англ., рос. мовами - К., 2001; 2007; 2009; 2011; 2015. - 96 с.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]