Нікітенко Надія Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нікітенко Надія Миколаївна
Народилася 2 грудня 1944(1944-12-02) (73 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Відома історія
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Нагороди
Заслужений працівник культури України

Наді́я Микола́ївна Нікіте́нко (нар. 2 грудня 1944, Київ) — український історик-культуролог, музеєзнавець, доктор історичних наук (2003). Професор (2005). Заслужений працівник культури України (2009).

Біографія[ред.ред. код]

Народилась у сім'ї заслуженого тренера України з футболу Заворотного Миколи Кириловича. Спочатку навчалася у ЗОШ №19 м. Кіровограда, потім - у ЗОШ №2 м.Рівного. Певний час жила у Черкасах, закінчила Черкаську ЗОШ № 5. У 1968 р. закінчила історичний факультет Київського університету. У 1968-1977 рр. працювала науковим співробітником у музеях Керчі і Кривого Рога, відповідальним секретарем правління Керченської міської організації УТОПІК. З грудня 1977 р. працює на наукових посадах в Національному заповіднику «Софія Київська». 1993 р. захистила кандидатську «Историческая проблематика в росписи Софии Киевской» (Ин-т всеобщей истории РАН, Москва, науч. рук. член-корр. РАН Г. Г. Литаврин), а 2002 р. — докторську дисертацію «Русь-Україна і Візантія у монументальному комплексі Софії Київської: історико-соціальний та етноконфесійний аспекти» (Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Київ). Викладала історію та культуру Візантії, Київської Русі, середньовічної України й Києва у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» (1994—2006), а також музеєзнавство у Київському національному університеті культури та мистецтв (1997—2002). Виховала плеяду молодих науковців[1][2].

Комплексно досліджує Софію Київську як феномен духовної культури та унікальне історичне джерело. Відкрила та всебічно обґрунтувала факт виникнення Софії в 1011—1018 роках, на зламі правлінь хрестителя Русі Володимира Великого і його сина Ярослава Мудрого. Таке датування, що отримало значний суспільний резонанс і підтримку багатьох науковців[3][2], стало підставою для святкування 1000-річчя Софії. У вересні 2011 р. за рішенням 35-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (жовтень 2009) та за Указом Президента України від 11 червня 2010 р. на міжнародному та загальнодержавному рівнях урочисто відзначено 1000-річчя заснування Софійського собору[4].

Має державні, церковні та суспільні нагороди. 12 травня 2009 року надано звання «Заслужений працівник культури України» — за значний особистий внесок у збереження пам'яток історії та культури України, багаторічну сумлінну працю на ниві розвитку музейної справи [5]. Нагороджена Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2004), Орденом преподобного Агапіта Печерського (2007) та орденом Святої Великомучениці Варвари ІІ ступеня Української Православної Церкви (2011), вищою суспільною нагородою України "Орденом Королеви Анни «Честь Вітчизни» (2010)[2]http://www.leaders-21.com/rycarskiy_legion_oka.html</ref>, Золотою медаллю Міністерства культури Республіки Вірменія "За внесок у розвиток вірмено-українських культурних зв'язків" (2016). Чоловік - Нікітенко Михайло Михайлович, 1941 р.н., історик-археолог, донька - Нікітенко Мар'яна Михайлівна, 1968 р.н., к.і.н., музейник.

У червні 2012 р. змушена була тимчасово піти із Софійського заповідника через репресивні дії його нового керівництва[6][7]. З травня 2015 р. знову працює у заповіднику, очолює науково-дослідний відділ "Інститут "Свята Софія".

Праці[ред.ред. код]

Надія Нікітенко є автором 30 монографій і книжок та понад 300 статей. Монографії й основні публікації:

  • «Свята Софія Київська: новий погляд на її історію, архітектуру та розпис» (Ottawa, 1996). - 98 с. Окремий відбиток з журналу "Logos",
  • «Русь и Византия в монументальном комплексе Софии Киевской: Историческая проблематика». - К., 1999. - 294 с.,
  • «Собор Святої Софії в Києві» . - К., 2000. - 230 с.,
  • «Свята Софія Київська: історія в мистецтві» - К., 2003. - 334 с.,
  • «Від Царгорода до Києва: Анна Порфірородна"; Ціна київського трону». - К., 2007. - 264 с.,
  • «Святая София Киевская».- К., 2008. - 384 с.,
  • «Собор Святой Софии в Киеве». - М.,2008.- 272 с.
  • «Мозаика "Святительский чин" Софии Киевской и ее духовно-исторический смысл», Успенские чтения ( Київ, 2008. С.80-97),
  • «Князь Владимир как „Новый Константин” в стенописи Софии Киевской», Успенские чтения (Киев, 2009. С.199-222),
  • «Датування «Слова» митрополита Іларіона в контексті новітніх досліджень Софії Київської» (Київ, 2010. Т.18. С.125-134).
  • «Відкриття нових сюжетів у капелі Івана Мазепи в Софії Київській», Могилянські читання 2009. Зб. наук. праць Нац. Києво-Печерського історико-культурного заповідника (Київ, 2010. С.94-101).
  • «Новые эпиграфические исследования и вопросы персонификации однофигурных женских фресок в северо-западной части Софии Киевской», Кондаковские чтения – ІІІ. Человек и эпоха: античность – Византия – Древняя Русь. Материалы ІІІ Международной научной конференции (Белгород, 2010. С.339 – 357. У співавторстві з В. Корнієнком),
  • «Secular Frescos of St. Sophia of Kiev: a new attribution», Proceedings of 22nd International Congress of Byzantine Studies. – Sophia, 22 – 27 August 2011. – Vol. III
  • «Княжий знак-графіті в північній галереї», Пам’ятки України: Софія Київська: 1000-річчя (№3-4, липень-грудень 2011. С.44-49. У співавторстві з Корнієнком В).
  • «Образи засновників Софії Київської в сюжетах її бічних вівтарів», Матеріали V-х Міжнародних науково-практичних Софійських читань „Духовний потенціал та історичний контекст християнського мистецтва”, присвячених 75-річчю Національного заповідника «Софія Київська», м. Київ, 28-29 травня 2009 р. (Київ, 2011. С.129-147),
  • «Нове дослідження поховання з саркофага Ярослава Мудрого в Софії Київській», Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Збірка статей на пошану д. іст. наук, проф. Н.М. Нікітенко ( К, 2011. С. 72-85. У співавторстві з Куковальською Н. і Марголіною І.),
  • «Мать и Сын в храмовом образе Софии Киевской», Успенские чтения (Киев, 2012. С.385 – 395).
  • «От Царьграда до Киева: Анна Порфирородная. Мудрый или Окаянный?», К 1025-летию крещения Руси (Київ, 2012), Друга та третя редакції укр., рос. та вірменською мовами (Київ-Єреван, 2015-2017 рр.),
  • «Древнейшие граффити Софии Киевской и время ее создания» (Київ, 2012. У співавт. з В. Корнієнком),
  • «Фрески «Ритуальное убийство медведицы» и «Готские игры» в северной башне Софии Киевской: новое осмысление сюжетов», Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. ІІ: зб. наук. праць, присвячена 150-літтю з дня народження Дмитра Власовича Айналова (1862 – 1939). (Київ, 2012. С. 301 – 325),
  • «Реліквія Чесного Хреста і фрески Софії Київської», Могилянські читання. Зб. наук. праць Нац. Києво-Печерського історико-культурного заповідника (Київ, 2012. С.83 – 93. У співавторстві з В. Корнієнком).
  • Композиція «Перший Вселенський собор» у Софії Київській//Пам'ятки України.- 2013. - №2 (184). С.54 – 63.
  • Таємниці гробниці Ярослава Мудрого; за наук. ред. Н.М. Нікітенко та В.В. Корнієнка. – К., 2013. – 176 c. (у співавторстві). 
  • София Киевская и ее создатели: тайны истории. – Каменец-Подольский, 2014. – 248 с. 
  • Собор святых Софии Киевской. – К., 2014. – 336 с. (в соавторстве с В.В. Корниенко)
  • Бароко Софії Київської - К., 2015 - 272 с.
  • Мозаїки Софії Київської. - К., 2016. - 192 с.
  • Під покровом Оранти. - К., 2016. - 96 с.
  • Софійський собор. Путівник. Укр., англ., рос. мовами - К., 2001; 2007; 2009; 2011; 2015. - 96 с.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]