Обговорення:Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Ця стаття є частиною Проєкту:Київ (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з Києвом. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Київ.
	Чим допомогти: 1. Додайте, будь ласка, шаблон «Вікіпроєкт:Київ» до всіх сторінок обговорення нових і старих статей, тематично пов'язаних із Києвом. 2. Потребують вашої уваги Незавершені статті. 3. Вікіпроєкт «Київ» покликаний покращувати усі статті, що розповідають про місто Київ. Якщо маєте бажання створювати або покращувати статті про столицю України, Ви також можете долучитися до проєкту. Ласкаво просимо всіх!

Русифікаторський заклад

--Бучач-Львів (обговорення) 12:34, 23 грудня 2015 (UTC)

Соті уродини відзначає один із провідних вітчизняних ВЗО — Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут». Пік святкувань, у яких взяли участь високі посадові особи, ректори іноземних та українських університетів, припав на 14-18 вересня. Приєднуємось до найкращих побажань керівництву, професорсько-викладацькому складові, студентству КПІ. А для нашого читача трохи історії: у цифрах, фактах, цитатах… Київський політехнічний: шлях через століття Від витоків… 31 серпня (за ст. ст.) 1898 року відбулося урочисте відкриття Київського політехнічного інституту ім^ні імператора Олександра II. …А передував народженню інституту приїзд до Києва міністра юстиції Роси Сергія Вітте. Міністр любив Київ, з якого вдало почалася його державницька кар'єра. Враховуючи це, «батьки» міста подалися на аудиєнцію -з низкою прохань, серед яких-сприяти у відкритті середнього технічного навчального закладу. Вислухавши прохачів, міністр сказав: — Відкриття в Києві середнього технічного училища — вчорашній день. Сьогодні необхідне інженерне училище, тобто політехнічний інститут… На заснування інституту було зібрано добровільні внески загальною сумою 1 000 374 крб. 53 коп. при вартості будівництва й обладнання інституту 2&50000 крб. Серед жертводавців — Київська міська Дума (300 000 крб.), відомий український меценат М. Терещенко іб СЮОО крб.), Київський земельний банк (15 000 крб.), Товариство Красилівського цукрового заводу (2ЇЮ0 крб.). Загалом внески зробили 139 товариств, банків, заводів, установ, окремих громадян. Навчальні корпуси інституту (головний та хімічний), механічні майстерні, житлові будинки для професорсько-викладацького складу були збудовані протягом чотирьох років, з 1899 до 1902 року. У першому навчальному році інститут мав лише 360 студентів і 4 відділення — механічне, інженерне, сільськогосподарське, хімічне. Директором був призначений видатний учений, один з організаторів вищої технічної освіти в Росії професор В. Кирпичов. До роботи були залучені викладацькі й наукові кадри найвищої кваліфікації з Москви, Петербурга, Харкова, Казані й Київського університету: хімік М.Коновалов — визначний спеціаліст у галузі вивчення продуктів нафти, хімік М. Реформатський — за його підручниками навчалося декілька поколінь студентів, К.Зворикін — один з основоположників теорії різання металів, ? математик В. Єрмаков, який очолював товариство математиків Європи, А Котеньников — відомий вчений в галузі теоретичної механіки, М. Чирвинський — визначний вчений-зоотехнік, ботанік Є. Вотчал. "" Дещо пізніше в інституті почали працювати інші відомі вчені: професор Є. Патон — фахівець з мостобудування, професор Г. Дубелір — спеціаліст у галузі шляхобудівництва, професор Л.Писаржевський — відомий хімік. Організації і становленню інституту постійно сприяли корифеї науки — Д. Менделєєв, М. Жуковський, О. Ковалевський, і>0К,Тимірязєв. На знак визнання особливих заслуг у розвитку КПІ В. Кирпичов, М. Жуковський та К. Тимірязєв згодом були обрані почесними членами Ради інституту. Першу Державну екзаменаційну комісію очолював Дмитро Менделєєв. У звіті щодо першого випуску вихованців КПІ він відзначив: «Завдяки 35-річному досвщу в справі дипломування в вищих навчальних закладах я маю сміливість стверджувати; що такої сукупності спеціальних робіт, яку я бачив у студентів першого випуску Київської політехніки, неможливо зустріти у відомих мені університетах і технологічних інститутах …» Життєві карби 100-річну діяльність інституту можна поділити на шість основних етапів. 1898—1917: Інститут підготував 2815 дипломованих інженерів, які володіли добрими знаннями і, займаючи відповідальні посади, працювали не тільки в Україні, а й у Центральній Росії, на Закавказзі, Уралі, в Сибіру. У перший період існування інституту почали формуватись наукові школи визначних учених, професорів: з гідростатики та теорії міцності (В. Кирпичов, С. Тимошенко, К. Симинський), з гідравліки (С. Шенбург, Г. Сухомел), з мостобудування і будівництва шляхів сполучення (Є.Патон, Ю.Ломоносов, ГДубелір), з металургії (В. Іжевський, В. Васильєв), з фізики (Ю. Де-Метц, А. Гольдман, В. Линник), з електрохімії та хімії неводних розчинів (В. Плотников, В. Тимофєєв), з технології волокнистих речовин (З. Шапошников). У 1908—1910 роках під керівництвом професора Н. Делоне — учня М. Жуковського — у КПІ створено авіаційну лабораторію. Тут працювали майбутні авіаконструктори: Д. Григорович — творець першого гідролітака, І. Сікорський — конструктор важкого чотиримоторного літака «Ілля Муромець», винахідник перших у світі вертольотів, О.Кудашев — творець першого в Роси літака з бензиновим двигуном. На другому етапі (1917—1941) колективи 50-ти кафедр готували інженерів з 20 спеціальностей. 31917 до 1941 року значно збільшилася підготовка інженерних кадрів (7750 фахівців). Завдяки енергії ректора П. Єрченка 1918 року відкрито електротехнічний факультет. 1921 року інститут очолював вчений із світовим ім'ям, основоположник теорії кристалізації сахарози І. Кухаренко. Перше 25-річчя КПІ зустрів лід керівництвом ректора В. Боброва, завдяки якому в інституті було відкрито ^а_віа; спеціальність авіамайстерні, авіаконструкторське бюро та кафедра літакобудування? Тіа їх базі потім був створений авіафакультет,^ що став (1931) основою створення в Києві авіаційного Інституту. Серйозної реорганізації зазнав КП11930 — року, коли на його базі було утворено окремі галузеві вищі навчальні заклади: київські машинобудівний, хімічний та енергетичний інститути, які містились у корпусах КПІ. Внаслідок подальшої реорганізації ці три вищі заклади освіти в червні 1934 року були знову об'єднані в один — Київський індустріальний. Так він називався до 1944 року, коли йому повернуто первісну назву. Третій етап припав на воєнні (1941—1944) часи. З наближенням фронту за рішенням уряду КПІ евакуйовано до Ташкента та об'єднано з Середньоазіатським індустріальним інститутом. У роки війни викладачі й студенти брали участь у виконанні народногосподарських та оборонних заходів. Викладачі й науковці спеціального факультету під керівництвом професора С. Тетельбаума розробили новий зразок радіотехнічного озброєння, який отримав високу оцінку військових фахівців. Винайдений Є. Патоном автоматичний засіб зварювання дозволив значно збільшити випуск танків. Четвертий етап — 1944—1970 роки. У 1944—1952 та 1955—1971 роках інститут очолював О. Плигунов. Науково-технічна революція, виникнення нових галузей промисловості (приладобудування, виробництво ЕОМ, напівпровідників) вимагали створення на початку 60-х нових факультетів: автоматики і елекроприладобудування, радіоелектроніки та приладобудівного. В інституті формуються нові наукові школи: з динаміки й міцності матеріалів, яку очолив професор ПЛисаренко; з розробки нових технологій в металургії (професор К. Ващенко); з розробки технології високотемпературних матеріалів під керівництвом Г.Самсонова. П'ятий етап (1971—1990) — час інтенсивного розвитку матеріально-технічної бази ВЗО, відкриття нових сучасних спеціальностей та спеціалізацій. У цьому велика заслуга тогочасного ректора — члена-кореспондента Академії наук УРСР Г. Денисенка (1919—1998), який до того часу очолював Львівський політехнічний інститут. За роки його роботи КПІ потроїв матеріальну базу, перетворився ■іа великий науковий центр. Шостий етап розпочався 1991 року — від моменту проголошення незалежності Укра-ни. За цей час Київська політехніка пройшла непростий шлях впровадження демо-фатичних засад, децентралізації управління розпочала перехід на університетську систему освіти. КПІ визнано провідним іакладом вищої технічної освіти держави, іому надано статус Національного техніч-юто університету України. ♦ Кожний 6-ий студент Києва— студент КПІ. ♦ 4 відсотки від усіх першокурсників України -це студенти КПІ. ♦ Кожен 25-ий професор і доцент України — це викладач КПІ. ♦ Серед політехнічних закладів освіти кожний 5-ий факультет і кафедра — це факультет або кафедра КПі. ♦ Кожен 3-ій студент-політехнік— це студент КПІ. ♦ Кожен 10-ий науковець системи Міносвіти - це штатний працівник науково-дослідної частини КПІ, КПІ сьогодні Розповідає ректор КПІ, академік НАН України Михайло Згуровський: — За шість останніх років відкрито 9 нових факультетів технічного, гуманітарного та фізико-математичного профілю, що за змістом роботи трансформувало КПІ у технічний університет з широкою гамою спеціальностей, кількість яких збільшилась з 72 у 1992 до 96-у 1998 році. Створено факультети авіаційних та космічних систем, менеджменту й промислового маркетингу, військовий, лінгвістики, фізико-технічний, права, соціології, фізико-математичний, фізичного виховання та спорту, довузівської підготовки. На базі факультетів електронної техніки та електроакустичного створено потужний факультет електроніки. Якщо 1992 року жоден випускник КПІ не мав диплома про другу освіту, то 1997 до 200 студентів, крім основної технічної отримали другу гуманітарну (зокрема, освіту з менеджменту). Незабаром другу спеціальність можна буде отримати в КПІ з іноземних мов, правознавства, соціодисциплін, фізкультури та спорту. — — - — _ Університет отримав генеральну ліцензію, свідоцтво про атестацію та сертифікат про акредитацію. Сьогодні в університеті ліцензовані 96 спеціальностей з обсягом набору 6600 студентів, післядипломна підготовка та підвищення кваліфікації-1100 осіб щорічно, довузівська підготовка — 5000 абітурієнтів та підготовче відділення для 300 іноземних громадян. На четвертому рівні акредитовано 76 спеціальностей. Слід відзначити роль КПІ у реформуванні освіти в Україні. Доказом визнання КПІ як провідного закладу освіти у впровадженні її ступеневої системи були три міжнародні науково-методичні конференції. Сьогодні в університеті число студентів наближається до 27 тисяч, з них 20 тисяч навчаються за денною формою та 7 тисяч -без відриву від виробництва. Відбулися суттєві зміни в структурі підготовки, найперше за рахунок зменшення контингенту студентів вечірньої форми та розширення контрактної форми навчання. Підготовка спеціалістів збільшилася на 20 відсотків — з 3 865 студентів (план набору на 1 курс) у 1992 до 4 460 студентів у 1997 році. Якщо 1993 року тільки половина випускників мала скерування, то за останні два роки отримали скерування на роботу близько 90 відсотків студентів. Цей показник вищий, ніж в інших технічних закладах України, та проблема співпраці кафедр з підприємствами й установами різких форм власності залишається актуальною. Корінні структурні зміни відбулися в організації наукової роботи. Підрозділам надано фінансову самостійність у використанні коштів, отриманих за наукові дослідження. Створено 12 нових науково-дослідних інститутів, 6 науково-дослідних центрів, технопарк, центр метрології, стандартизації. 49 наукових структурних підрозділів здійснюють наукові дослідження. Постійно збільшується прийом до аспірантури, конкурс до якої останні роки складає 1,6 особи на місце. Щороку 12-14 науковців приймають і в докторантуру. В університеті функціонує 16 докторських та 4 кандидатські ради. Вони мають право присуджувати науковий ступінь доктора та кандидата наук з 37 наукових спеціальностей — це найкращі показники серед ВЗО України. У стінах нашого університету захищаються 8 процентів усіх кандидатських дисертацій в Україні та 12 відсотків докторських у галузі технічних наук. Нині в університеті працює багато відомих учених. Серед них академіки НАН України В.Бар'яхтар, В.Найдек, В.Немошкаленко, Г.Писаренко, С.Свєчніков, І.Чиженко, А.Шпак. Київська політехніка як визнаний провідний вищий заклад освіти України претендує й на право увійти до числа провідних технічних університетів Європи та світу. Цьому сприяють широкі міжнародні контакти, співпраця із знаними у світі технічними університетами Північної та Південної Америки, Східної та Західної Європи, Азіатського й Африканського континентів. За п'ять років творчі зв'язки встановлені з 54 партнерами-ВЗО з 26 країн, укладено 50 угод про співпрацю, до 27 країн світу відряджено на навчання, наукову та педагогічну роботу 2200 осіб, прийнято іноземні делегації з 27 країн. Участь у виконанні трьох проектів за програмою ТЕМРУЗ/ТАСІЗ Європейського співтовариства, фонду Гумбольдта, ДААД є реальним свідченням визнання нашого університету. Вирішуючи соціальні проблеми, багато зусиль в КПІ спрямували на забезпечення політехніків житлом та надання матеріальної допомоги тим, хто її потребує. За останні п'ять років 147 сімей наших працівників отримали нові квартири. У Центрі культури та мистецтв успішно діють 17 творчих колективів, в яких беруть участь понад тисячу студентів. Нового розквіту в КПІ набуває спортивне життя. У вищій лізі України університет представляють 7 клубів: «Політехбаскет», спортивний клуб «Політехнік-Аврора» з хокею на траві — володар кубку України, клуб «Політех-КИ» — з міні-футболу, спортивний клуб «Талісман» зі спортивної аеробіки, клуб «Політехбоксинг» — з боксу та кікбоксингу; клуб «Політех-атлет». За три останні роки ці клуби дали трьох чемпіонів світу з кікбоксингу та шістьох чемпіонів Європи. 100-річчя КПІ внесено до переліку подій, що відзначатимуться за участю ЮНЕСКО. Пророчими були слова першого ректора , Віктора Кирпичова, мовлені на урочистостях при відкритті Київського політехнічного інституту у 1 898 році, де він побажав інституту «жити, рости, міцніти, процвітати… сотні і тисячі років». Сьогодні, чарез 100 років, ці слова наповнюються новим змістом. І колектив Київської політехніки стверджує високий рейтинг університету у світі.

---

Вибачте, але чого КПІ віднесли до категорії гірничих ВНЗ?--StSasha 20:10, 27 вересня 2007 (UTC)

А воно і відноситься до Категорія:Гірничі вищі навчальні заклади --Tomahiv 20:13, 27 вересня 2007 (UTC)

Тоді його можна віднести і до машинобудівних ВНЗ.Наскількі я бачу у КПІ немає навдь гірничого ф-ту. --StSasha 20:17, 27 вересня 2007 (UTC)

Віднесіть в такому випадку --Tomahiv 20:18, 27 вересня 2007 (UTC)

Так, віднесу але в ньому немає горного ф-ту, тоді його не можна відностити до горних ВНЗ. І взагалі тоді які критерії відносити до категорії. --StSasha 20:23, 27 вересня 2007 (UTC)

раніше ІЕЕ називавя горним факультетом, а корпус і зараз так називають --Вовка 20:23, 27 вересня 2007 (UTC)

Де є перелік кафедр і випускаючих спеціальностей? Сам питаю сам відповідаю на сайті МОН. Щас буду дивиться.--StSasha 20:28, 27 вересня 2007 (UTC)

А на сайті КПІ нема? Якщо дуже треба, можна зайти в приймальну комісію (16-ий корпус) і там почитати на стендах.--Ahonc (обг.) 21:02, 27 вересня 2007 (UTC)

Виходячи з того, що НТУУ «КПІ» випускає лише дві спеціальності за горним напрямок (із приблизно ста спеціальностей), це Розробка родовищ корисних копалин, та Шахтне і підземне будівництво чи можна відносити даний ВНЗ до гірничих? Якщо да то треба ВСІ ВНЗ України віднести до економічних, тому що у всіх вузах є хочаб одна спеціальність з економіки.—StSasha 21:05, 27 вересня 2007 (UTC)

Доречі це ж питання торкається і Львівської політехніки.--StSasha 21:26, 27 вересня 2007 (UTC)

Чи потрібна хронологія подій?

Вважаю за потрібне в розділі "Історія" створювати підрозділи з номером року (2011, 2012), та вести хронологію значимих подій в університеті. Доцільно?--Armid 15:36, 5 лютого 2012 (UTC)

Я проти хронологій як явища. Історія має мати оповідний характер. А для хронології подій існує сайти вишу: що для нього значимо для Вікіпедії навряд чи буде значимо. Напр., відвідання якоїсь делегації - звісно що незначимо... А подій, що стосувались університету як закладу, а не окремих осіб, не так багато. --Kharkivian 15:47, 5 лютого 2012 (UTC)

Але залишати розділ "Сьогодення" в теперішньому стані теж не вихід. Він схожий на інформаційний буклет. Чи не вплине "хронологія подій" на відвідуваність сторінки (в кращий бік)? Як вважаєте? Маю бажання довести статтю КПІ до категорії "добрих статей", але ж що писати тоді?--Armid 16:32, 5 лютого 2012 (UTC)