Образність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

О́́бразність — мовна реалізація чуттєвого уявлення або асоціації, що лягла в основу найменування певного елемента дійсності й з різним ступенем виразності виступає як внутрішня форма слова.

Образність коливається від цілком однозначних випадків звуконаслідувальної, семантичної, словотвірної мотивованості знака (кря — крик птаха родини воронових; крякати: видавати такий крик і переносне значення — накликати нещастя) до неоднозначачних і невиразних виявів символізму звукового з різноманітними проміжними випадками між цими явищами (наприклад, бамбула, чикрижити, макуха про мляву, нерішучу людину).

Існують і вужчі інтерпретації образності, згідно з якими під образними словами розуміються тільки звукосимволічні одиниці (ідеофони) або одиниці, внутрішня форма яких здатна виразити емоційне ставлення мовця та його експресивну характеристику об'єкта (наприклад, молокосос, але не мухомор).

У лінгвостилістиці[ред.ред. код]

У лігвостилістиці, образність — це наявність у мовної одиниці слововживань або вже сформованого переносного значення з яскравим, «живим» виражально-зображальним ефектом, побудованим на метафоричних (золоте волосся), рідше метонімічних (сивина — про старість) та інших асоціаціях. У цьому значенні вживається також термін «фігуральність».

Образність є однією з визначальних ознак тропів. Часто під образними словами розуміються тропи в цілому.

У лексикографії[ред.ред. код]

0бразність у лексикографії — індивідуально-авторські, не усталені в загальнонародній мові слововживання метафоричного, метонімічного та іншого характеру з яскравим виражально-зображальним ефектом (на відміну від уже закріплених у мові переносних значень). Наприклад, у сучасній українській мові при словах буря, бур'ян та ін. («…Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур'ян». — М. Рильський).

Образні слововживання позначаються відповідною ремаркою, знаком астериск та ін.

Література[ред.ред. код]