Воронові

Воронові; Період існування: середній міоцен — сучасність
	Блакитна сойка (Cyanocitta cristata)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд:	Співочі птахи (Passeri)
Парворяд:	Corvida (Corvida)
Надродина:	Corvoidea (Corvoidea)
Родина:	Во́ронові (Corvidae); Leach, 1820
Роди
	Дивитись текст
	Природний ареал (Ре-)Інтродуковані (Нова Зеландія, Маврикій, Реюньйон) Вимерлі (після-1500 р.)(Гаваї, Мальта, Пуерто-Рико) Вимерлі (до-1500 р.) (Нова Зеландія)
Вікісховище: Corvidae

Во́ронові^[1]^[2] або крукові^[2] (Corvidae) — вельми поширена родина птахів ряду горобцеподібних (Passeriformes), що включає таких птахів як граки, галки, горіхівки, круки, сороки й сойки. Зазвичай до родини воронових включають 113—120 видів птахів (26 родів), що представлені на всіх континентах окрім Антарктиди.

Назва родини[ред. | ред. код]

Назва родини українською — «воронові» — пов'язана з назвою типового роду, яким є Corvus (Corvus → Corvidae), українську назву якого асоціюють з номеном «ворона»^[1]^[3] або «ворон». Останню назву, попри її поширення в словниках (напр. в СУМ [Архівовано 3 червня 2021 у Wayback Machine.]), сучасні дослідники уникають, замінюючи її на «крук»^[4], тим самим визнаючи зв'язок назви родини «воронові» з номеном «ворона».

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Усі воронові мають міцну будову, велику голову, сильні ноги та міцний дзьоб із ніздрями, які прикриті жорсткими щетинистими пір'ями. Лише у дорослих гайворонів пір'я навколо дзьоба зношується, у результаті чого стає видною шкіра птаха. У багатьох є місткий під'язичний мішечок, у якому вони носять їжу для пташенят. У дрібних, переважно лісових птахів крила короткі, округлі, у великих ‒ подовжені, з пальцеподібними кінцями махового пір'я, що трохи схожі на крила хижих птахів. Голоси воронових зазвичай грубі, голосні ‒ каркання, тріск, скрегіт, пронизливі свисти й вигуки (проте деякі птахи родини воронових можуть мелодійно співати, а також чудово імітують звуки (в тому числі й людську мову). Живуть у середньому від 20 до 40 років, проте у кожного представника виду життєвий цикл індивідуальний.

Сіра ворона, також відома як ґава, купається у ставку

Інтелект[ред. | ред. код]

У воронових гарно розвинута навичка добування корму ‒ вони можуть відкривати сміттєві контейнери у пошуках їжі, розмочують скоринки хліба в калюжах, розбивають горіхи кладучи їх на рейки, видавлюють рештки їжі з тюбиків і пластмасових контейнерів, підкладаючи їх під колеса автомобілів. Багато хто робить поживні запаси.

У міських представників родини існують постійні місця ночівлі й годування, а також шляхи перелетів між ними.

Деякі великі воронові (такі як круки, сороки) мають доволі високий інтелект, подібний до вищих приматів.

Соціальна поведінка[ред. | ред. код]

Стайні птахи, швидко пристосовуються до навколишніх умов, можуть приходити на допомогу одне одному.

Відомо, що молоді птахи часто грають в складні навчальні ігри, в тому числі й колективні, що вимагають певного інтелекту. Наприклад, вони підкидають гілочки в повітря намагаючись їх зловити; лягають на спину і перебирають якийсь предмет ногами і дзьобом; спільно грають у гру на кшталт «царя гори»: намагаються зіштовхнути одне одного з певного місця; утримуючи якийсь предмет у дзьобі, літають і зіштовхуються з іншими птахами аж до тих пір, поки предмет не впаде на землю. Також воронові люблять кататися на схилах дахів, куполам церков, неначе з гірки.

Можуть дражнити інших тварин (таких як собаки чи коти) збираючись гуртами та клюючи звіра.

Живлення[ред. | ред. код]

Воронові всеїдні. У великих північних видів значне місце займає полювання за яйцями і пташенятами інших птахів, пошук падла й збір різноманітних інших типів їжі.

Розмноження[ред. | ред. код]

Пари у воронових складаються на все життя, вони разом будують гнізда на верхівках дерев, насиджують кладку і годують виводок.

Молоді птахи можуть підтримувати відносини з батьками впродовж кількох років.

Галка

Фауна України[ред. | ред. код]

На території України проживає 10 видів^[4]:

Кукша тайгова (Perisoreus infaustus, в Україні рідкісний залітний птах)
Сойка (Garrulus glandarius)
Сорока (Pica pica)
Горіхівка (Nucifraga caryocatactes)
Галка альпійська (Pyrrhocorax graculus), в Україні рідкісний залітний птах
Галка (Corvus monedula)
Грак (гайворон) (Corvus frugilegus)
Ворона чорна (Corvus corone), є лише історичні джерела про присутність птаха в Україні
Ворона сіра (Corvus cornix)
Крук (Corvus corax)

Роди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б Маркевич О. П., Татарко К. І., 1983, с. 159. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник: термінологія і номенклатура. — Київ: Наукова думка, 1983. — 412 с.
↑ ^а ^б Фесенко, Г. В. Вітчизняна номенклатура надродового рівня птахів світу // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2016. — Вип. 14. — С. 73–85.
↑ Загороднюк І. Наземні хребетні України та їх охоронні категорії. — Ужгород, 2004. — 48 с. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 січня 2018.
↑ ^а ^б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських назв птахів фауни України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Київ, Львів, 2007. — 112 с.

Література[ред. | ред. код]

Енциклопедія для дітей. Птахи та звірі / В. Володин, Г. Вильчек / видавництво «Аванта», Москва, 2004 р. / с. 169—171

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Біологія» Портал «Птахи»

[Маркевич-1] а ^б Маркевич О. П., Татарко К. І., 1983, с. 159. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник: термінологія і номенклатура. — Київ: Наукова думка, 1983. — 412 с.

[Фес2016-2] а ^б Фесенко, Г. В. Вітчизняна номенклатура надродового рівня птахів світу // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2016. — Вип. 14. — С. 73–85.

[3] Загороднюк І. Наземні хребетні України та їх охоронні категорії. — Ужгород, 2004. — 48 с. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 січня 2018.

[Фесенко-4] а ^б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських назв птахів фауни України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Київ, Львів, 2007. — 112 с.

[1]

[2]

[3]

[4]