Ованнес Тавушеці (Ванакан)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ованнес Тавушеці
Народився1181
Помер1251
Діяльністьісторик, клерик
ВчителіМхітар Гош
Відомі учніКіракос Ґандзакеці, Вардан Аревелці і Gregory of Aknerd
Знання мовГрабар
ЗакладМонастир Хоранашат

Ованнес (Іованнес) Тавушеці відомий як вардапет Ванакан (вірм. Վանական Վարդապետ Տավուշեցի 11811251[1]) — вірменський історик і богослов[2] XIII століття, діяч вірменської церкви.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в провінції Тавуш[1]. Був учнем Мхітара Гоша в монастирі Нор-Гетик. Відомий своєю плідною літературною, а також педагогічною діяльністю, автор багатьох праць, засновник вищої школи при монастирі Монастир Хоранашат. Зі згадок його учнів виявляється, що Ванакан залишив нащадкам історичну працю, присвячену татаро-монгольській навалі («Історія монголів»), яка в даний час вважається втраченою і лише в уривках цитується його учнями Кіракосом, Варданом і Магакієм. У 1236 році, разом з учнями, потрапив в полон до монголів, був звільнений через кілька місяців завдяки викупу, зібраному жителями фортеці Гаг.

Ванакан був центральною фігурою средневічної вірменської педагогіки[3]. З його учнів нам відомі Вардан Аревелці, Кіракос Гандзакеці, Григір Акнерці, Ісраел Хаченці та деякі інші діячі середньовічної вірменської культури[1].

Праці

[ред. | ред. код]

Спадщина Ованнеса Тавушеці значна і різноманітна. Це і тлумачення на Старий і Новий Заповіти (найоб'ємнішим є «Тлумачення на книгу Іова»), проповіді, енкомії. Про його загубленому історичну працю повідомляють Вардан Аревелці та Кіракос Гандзакеці (можливо для останніх служила історичним джерелом). Праця була історією Вірменії з найдавніших часів до першої половини XIII століття. Найважливішим збереженим твором є книга запитань і відповідей — еротематичний збірник. Вона є енциклопедією історії вірменської культури до XIII століття.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Ванакан Вардапет // Православна енциклопедія. — М, 2003. — Т. 6 (12 липня). — С. 545-546. Архівовано з джерела 1 травня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  2. Emeri J. van Donzel, Andrea Barbara Schmidt. Gog and Magog in Early Eastern Christian and Islamic Sources: Sallam's Quest for Alexander's Wall. — BRILL, 2010. — С. 40-41.
    Оригінальний текст (англ.)
    M. Stone thoght that Orbelaian (1304) and the author of this extract (12th c.) had used the same Armenian translation of Pseudo-Methodius. However, a thorough analysis shows clearly that the anonymous fragment is not a text sui generis but an extract from the popular Book of Questions of the Armenian theologian Vanakan vardapet (1181-1251). The extract of Pseudo-Methodius in Vanakan's work thus allows us of dating the Armenian version of the Apocalypse in the first half of the 12th cnetury.
  3. Michael E. Stone. Apocrypha, Pseudepigrapha, and Armenian Studies. — Peeters Publishers, 2006. — С. 136-137.
    Оригінальний текст (англ.)
    R. Evine has pointed out that the Book of Questions, an elenchic work by Vanakan vardapet, uses and transmits many apocryphal traditions and textes. This work has not been edited and Dr. Ervine has examined it in manuscripts. The great scholastic Vanakan vardapet (1181-1251), was a student of Mxit'as Gos (d. 1213). He was, in turn, the teacher of a generation of distinguished scholars, including the renowned Vardan Arawelc'i, Ter Israyel (redactor of the Synaxarion) and others. He is, therefore, a central figure in medieval Armenian learning. His use of apocrypha not only provides dates ante quem for certain of these works but, even more significantly, indicates their role in the dominant Armenian intellectual tradition.

Посилання

[ред. | ред. код]

Ванакан Вардапет // Православна енциклопедія. — М, 2003. — Т. 6 (12 липня). — С. 545-546. Архівовано з джерела 1 травня 2020. Процитовано 29 травня 2020.