Перейти до вмісту

Монастир Хоранашат

Координати: 40°51′39″ пн. ш. 45°35′48″ сх. д. / 40.86081° пн. ш. 45.5968° сх. д. / 40.86081; 45.5968
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Монастир Хоранашат
40°51′39″ пн. ш. 45°35′48″ сх. д. / 40.86081° пн. ш. 45.5968° сх. д. / 40.86081; 45.5968
Країна Вірменія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняChinarid[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Типмонастир Редагувати інформацію у Вікіданих
Стильвірменська архітектура Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата заснування1211 Редагувати інформацію у Вікіданих

Монастир Хоранашат. Карта розташування: Вірменія
Монастир Хоранашат
Монастир Хоранашат
Монастир Хоранашат (Вірменія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Монастир Хоранашат (вірм. Խորանաշատ վանք) — вірменський монастир XIII століття в селі Чинари[ru], Тавушського марзу Вірменії.[2]

Історія

[ред. | ред. код]

Монастир Хоранашат був заснований в XIII столітті Ванаканом Вардапетом. Головна будівля, церква св. Аствацацин (Богородиці), побудований в 1211–1222 рр. По обидва боки апсиди монастиря розташовані двоповерхові приділи, на другий поверх яких ведуть сходи з вівтарного підвищення. Подібна композиція купольної зали типова для церков вірменських монастирів зрілого Середньовіччя[3].

У монастирі колись було переписано Євангеліє, мабуть, створене в стародавньому Арцахі Утіку. У цьому Євангеліє знаходиться унікальна версія «Таємної вечері», яка не має аналогів. Зараз дане Євангеліє зберігається в німецькому місті Галл[4][5].

Відомо, що між 1215–1225 рр. вірменський історик Кіракос Гандзакеці перебрався до Хоранашатської пустині, жив в цьому монастирі. А в 1225 р. покинув його, після того як сюди вторглися татаро-монголи[6].

Згідно з ним же, Кіракосу Гандзакеці, родич якогось Ванакана, Погос, після смерті свого вчителя став настоятелем монастиря Хоранашат [7].

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

З села Чинарі є дорога до монастиря. Найближчі до храму 1500 метрів дороги треба проходити впівзросту, щоб не бути в зоні видимості противника. Згідно зі словами місцевих жителів, в 2005 р. навіть Католікос зі своєю свитою не зміг дійти туди — Азербайджанські прикордонники їх обстріляли[8]

Зазвичай двері храму бувають замкнені на ключ, але щорічно 2 травня двері відкриваються і жителі сіл Чинарі, Айгедзор та Арцваберд присутні на літургії і поминають своїх покійних. [8]

Див. також

[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. 50megs.com[недоступне посилання з липня 2019]
  3. armenianhouse.org. Архів оригіналу за 8 серпня 2009. Процитовано 8 серпня 2009.
  4. noev-kovcheg.ru. Архів оригіналу за 9 грудня 2012. Процитовано 9 грудня 2012.
  5. directmedia.ru. Архів оригіналу за 27 жовтня 2007. Процитовано 27 жовтня 2007.
  6. vostlit.info. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 26 березня 2012.
  7. vostlit.narod.ru. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 3 березня 2012.
  8. а б .golos.am