Огюст Коленкур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Огюст Коленкур
фр. Auguste Jean-Gabriel de Caulaincourt
Général Auguste Jean Gabriel de Caulaincourt.jpg
Псевдо Жан-Габріель
Народився 16 вересня 1777(1777-09-16)
Коленкур
Помер 7 вересня 1812(1812-09-07) (34 роки)
Бородино
·загибель у битві
Поховання Пантеон
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Національність француз
Діяльність військовий очільник
Учасник Революційні війни і Наполеонівські війни
Титул граф
Військове звання генерал
Конфесія католицтво
Рід Коленкури
Батько Габріель-Луїс Коленкур
У шлюбі з Генрієтта-Бланш д'Обюссон
Нагороди
Командор ордена Почесного легіону
Герб

Огюст Коленкур (*Auguste Jean-Gabriel de Caulaincourt, 16 вересня 1777 —†7 вересня 1812) — французький генерал часів Першої імперії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 1777 році у м. Коленкур у родині королівського офіцера маркіза Габріеля-Луїса Коленкура. Наслідував своєму братові Арману, поступив на службу в полк кірасир короля 14 червня 1792 року. В подальшому підтримав Французьку революцію. Того ж року був призначений лейтенант за наказом Комітету громадського порятунку. Наступного року стає капітаном.

Відзначився у військовій кампанії 1799–1800 років в Італії, зокрема у битвах при Штокахі та Мутоні. Згодом воював в Тіролі та Граубюндені. після цього знову був в Італійській армії Бонапарта. Проявив хоробрість у битві при Маренго 1800 року, де був важко поранений. Втім відзначився у бою при Веделаго. Незабаром за свою витягу нагородженйи ОРденом Почесного легіону.

У військовій кампанії 1805 року Коленкур бився під Аустерліцем на чолі 41-го ескадрону драгун кавалерії резерву Великої армії. У 1806 році стає ад'ютантом Луї Бонапарта, короля Голландії. 10 серпня цього року отримує звання бригадного генерала. В Голландії він стає королівським конюшим, генерал-майором, повноважним міністром. У 1808 році Наполеон I надає Коленкур титул барона імперії. Того ж року приєднується до армії, що рушила до Іспанії. Тут Коленкур відзначився у численних битвах в Іспанії, а також в Португалії. За свою звитягу Коленкур 7 вересня 1809 року отримує звання дивізійного генералу та головування 8-го кавалерійського корпусу Армії Іспанії.

У 1810 році повертається до Франції, де стає графом імперії й командором Ордену Почесного легіону. Під час військової кампанії 1812 року Коленкур став головою генеральної штаб-квартири Наполеона I. У битві при Бородино командував 2-м кавалерійським корпусом. Під час відчайдушної атаки на батарею Раєвського Огюст Коленкур загинув.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Генрієтта-Бланш д'Обюссон (1795–1835)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Fierro, Alfredo; Palluel-Guillard, André; Tulard, Jean — «Histoire et Dictionnaire du Consulat et de l'Empire», Éditions Robert Laffont, ISBN 2-221-05858-5, p. 600.
  • A. Lievyns, Jean Maurice Verdot, Pierre Bégat, Fastes de la Légion d'honneur, biographie de tous les décorés accompagnée de l'histoire législative et réglementaire de l'ordre, vol. 3 (notice BNF no FRBNF372738769)