Озноб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Озноб
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 R50.0
MeSH D023341

Озноб (лат. frigus або febris; розмовне — остуда) — симптом, який полягає у виникненні відчуття холоду, що спричинює спазм поверхневих кровоносних судин шкіри, що супроводжується м'язовим тремтінням (головним чином жувальних м'язів, м'язів плечового поясу, спини і кінцівок) і спазмом шкірних м'язів («мурашки»). Найчастіше озноб виникає на початку гарячки при багатьох хворобах, зокрема інфекційних, запальних захворюваннях, травмах та деяких інших захворюваннях. Такий озноб з гарячкою в українській мові та медичній практиці називають пропасницею. Зрідка відчуття ознобу може бути через вегетативні зрушення без розвитку гарячки.

Пропасниця проявляється тахікардією (збільшення частоти серцевих скорочень і, відповідно, пульсу — норма 60-80 за хвилину), задишкою, підвищенням температури тіла, рідше нудотою, блюванням.