Окислення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Окислення (рос. окисление, англ. oxidation, нім. Oxydation f) — реакція окислювача із субстратом, наслідком якої є утворення кислот чи кислотних ангідридів. За іншим тлумачення, окислення — хімічний процес, під час якого елемент (або сполука) втрачає електрони, при цьому ступінь окислення її елементів підвищується (див. Окиснення). У початковому значенні термін застосовувався виключно до хімічних реакцій з утворенням кислот чи кислотних ангідридів, а гіпотетичний елемент, відповідальний за посилення кислотних властивостей, було названо «кисень». З часом, однак, термін поширився й на хімічні реакції, що відбувались без утворення кислот чи без участі кисню.

Приклад[ред. | ред. код]

1. Синтез ізонікотинової кислоти:

4-С2Н55Н4N →a→ 4-HOOC-C5H4N

де: KMnO4

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Тлумачний термінологічний словник з органічної та фізико-органічної хімії // укладачі Й.Опейда, О.Швайка. — К.: Наукова думка. — 1997. 532 с.
  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0