Олександрівка (Дубенський район)

село Олександрівка
	Лісова каплиця 4-го піхотного полку, зроблена піхотинцем Йоганном Петершелкою з полкового інженерного відділу в таборі III батальйону на північний схід від Олександрівки.Лісова каплиця 4-го піхотного полку, зроблена піхотинцем Йоганном Петершелкою з полкового інженерного відділу в таборі III батальйону на північний схід від Олександрівки.
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Дубенський район
Основні дані
Населення	0
Географічні дані
Географічні координати	50°23′09″ пн. ш. 25°38′35″ сх. д. / 50.38596° пн. ш. 25.64292° сх. д.
Місцева влада
Карта
	Олександрівка
	Олександрівка

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Олександрівка.

Олександрівка — колишнє село, відносилось до Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області. Знято з облікових даних в 2001 році.

Географія[ред. | ред. код]

Знаходилось на Волинській височині (зокрема її частині Повчанській височині), поблизу сіл Великі Сади, Малі Сади, Великі Загірці та Кривуха. Поблизу села також знаходилась колонія Олександрівка.

Історія[ред. | ред. код]

У ХІХ ст. відносилось до Дубенської волості, а за часів Польської окупації (1921—1939рр) до ґміни Дубно, а згодом увійшло до складу Дубенського району.

Коли чехи приїхали сюди (19ст.), уся місцевість була під лісом. Довелося дещо розкорчовувати, а граф Олександр докуповував землю для поселення, тому й назвали село на його честь.Царський уряд рекомендував чехам їхати вчити українців господарювати. І справді, чехи значно розвинули землеробство, почавши використовувати металеві плуг та борони.[1]

На схід від села простягався казений ліс (150га). Біля того лісу розташовувався хутір Забара. На південь, до Великих Садів, були землі княгині Боратинської. На захід - землі купця Маркевича, згодом репресованого, у напрямку Тараканова, були землі графині Шувалової.

В описі Тараканівського форту вказано:

За 4 верстви, у тій же лощині, знаходився хутір Олександрівка, а колонія Олександрівка - за 5 верств на північно-західному схилі підвищення.[2]

Біля цього поселення в першу світову війну знаходився австрійський штаб.

У 1921 році тут було всього 24 хати і 128 жителів. Про те, що Олександрівка до 1960 року була хутором, свідчать Михайло Сліпачук та Макар Шевчук з Майдану. Дорога сільська була вимощена лісом-кругляком, ніби асфальтом.

З одного боку горбка були хати, а з іншого боку добротні сади, далі – поля. Церкви не було. Ходили молитись до Мильчі, згодом до Тараканова. Була 4-класна школа.

Із журналу бойових дій 34-ї танкової дивізії (8-й мехкорпус, Південно-Західний фронт: «28 червня 1941 р. 17:00. За наказом бриг.комісара Попеля 34 ТД вдруге атакує Дубно. 67 ТП в напрямку Забрама з одним батальйоном МСП. 68 ТП атакує Дубно із заходу у напрямку Олександрівка, Ельзбецин, Кліщиха.» «30 червня 1941 р. 34 ТД обороняється південніше і західніше Дубно… 19:00. Дивізія виводиться із бою в напрямку Олександрівка, Підлужжя, Пирятин, Адамівка, Буди, Велика Мильча.»

За адміністративним устроєм УРСР 1946 року відносилось до Великосадівської сільської ради.

У 1949-50 рр. в Олександрівці створили колгосп імені Тимошенка.

Згодом багато хто розбирав хати і перевозив в Дубно, щоб там будуватися, а дехто доживав віку в селі.

Станом на 1989 рік в селі налічувалось 10 жителів.

Тепер хати вже розібрані, розвалені. І лише закинутий цвинтар нагадує, що тут раніше жили люди.