Олексюк Мирон Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексюк Мирон Йосипович
Олексюк Степан Йосипович 1939.jpg
Народився 8 серпня 1899(1899-08-08)
Пониква, Округ Броди[d], Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер 26 вересня 1950(1950-09-26) (51 рік)
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919–1929).svg Українська РСР
Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg СРСР
Діяльність політик
Посада депутат Верховної Ради УРСР[d]
Партія Комуністична партія Західної України і ВКП(б)
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Миро́н Йо́сипович Олексю́к (8 серпня 1899(18990808), село Пониква, Австро-Угорщина, тепер Бродівського району Львівської області — 26 вересня 1950, місто Львів) — український радянський діяч, член ЦК КПЗУ, голова Бродівського райвиконкому Львівської області, голова правління Львівської обласної спілки споживчої кооперації. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. Навчався у Бродівській класичній гімназії.

Влітку 1920 року працював у повітовому революційному комітеті в місті Бродах, вступив добровольцем у 45-ту дивізію[ru] Червоної армії, у складі якої боровся проти польських військ. З квітня 1921 року вчився на курсах політруків у місті Вінниці, а з 1922 року працював у «Першому Державному театрі імені Шевченка» в Умані.

Повернувшись у Східну Галичину, з 1925 року працював помічником слюсаря на Пониквівському пивному заводі Бродівського повіту, очолив профспілку та організував страйк робітників, за що був звільнений з роботи. Був одним з керівників Бродівського повітового комітету Комуністичної партії Західної України (КПЗУ). На початку 1932 року заарештований польською владою за участь у комуністичній партії і засуджений на чотири роки ув'язнення. У 1932–1936 роках — у в'язниці міста Дрогобича.

Вийшовши на волю, у 1936 році був секретарем Львівського підміського окружного комітету Комуністичної партії Західної України (КПЗУ), потім — секретарем Стрийського окружного комітету КПЗУ, обирався членом ЦК КПЗУ та ЦК «Сельробу». У середині 1937 року вдруге заарештований та засуджений на півтора року ув'язнення. До кінця 1938 року перебував у золочівській та львівській в'язницях, хворів на туберкульоз.

Після окупації Галичини Червоною армією, у вересні 1939 року очолив Тимчасове управління в місті Бродах. У жовтні 1939 року обирався депутатом Народних зборів Західної України. На першій сесії Народних зборів Західної України проголошував Декларацію про встановлення радянської влади в Західній Україні.

У 1939–1941 роках — заступник голови Тимчасового управління Бродівського повіту, заступник голови виконавчого комітету Бродівської районної ради депутатів трудящих, заступник голови виконавчого комітету Бродівської міської ради депутатів трудящих.

На початку німецько-радянської війни був евакуйований разом із родиною в Коломацький район Харківської області, потім — у місто Джамбул Казахської РСР. Працював на відповідальних посадах в органах постачання сільськогосподарських продуктів.

У травні 1944–1949 р. — голова виконавчого комітету Бродівської районної ради депутатів трудящих.

Член ВКП(б) з грудня 1944 року.

У 1949 — вересні 1950 року — голова правління Львівської обласної спілки споживчої кооперації.

Батько Мирослава Олексюка — українського вченого, філософа, директора Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Львовская правда : газета. — Львов, 1950. — 29 сентября. (рос.)
  • Борці за возз'єднання. — Львів, 1989.