Омельченко Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Іванович Омельченко
Omelchenko.jpg
Народився 25 грудня 1918(1918-12-25)
Благовіщенка
Помер 6 лютого 1988(1988-02-06) (69 років)
Запоріжжя
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність авіакосмічний інженер
Alma mater Запорізький машинобудівний інститут
Науковий ступінь доктор технічних наук
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден ЛенінаОрден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Жовтневої Революції Орден Вітчизняної війни I ступеня
Премія Ради Міністрів СРСРДержавна премія УРСР у галузі науки і техніки

Василь Іванович Омельченко (25 грудня 1918, село Благовіщенка, тепер Лозівського району Харківської області — 6 лютого 1988, Запоріжжя) — директор Запорізького моторобудівного заводу (19581974), генеральний директор Запорізького виробничого об'єднання «Моторобудівник» (19741988), доктор технічних наук (1977), професор (1982), заслужений діяч науки УРСР (1978), Герой Соціалістичної Праці (1966), «Почесний авіабудівник» (1986).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 грудня 1918 року в селі Благовіщенці (пізніше Лозівського району Харківської області, нині не існує) в селянській родині. Трудову діяльність розпочав у 1938 році техніком Запорізького заводу імені П. І. Баранова.

В 19411945 роках — служба в Червоній армії, учасник радянсько-німецької війни.

Після закінчення Запорізького машинобудівного інституту в 1950 році працював на Запорізькому моторобудівному заводі, де займав посади: майстра, заступника начальника цеху, заступника головного технолога, головного технолога, директора заводу, генерального директора виробничого об'єднання «Моторобудівник» імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції.

Під керівництвом Омельченко В. І. організовано серійне виробництво авіадвигунів нового покоління: ТВД АІ-20, АІ-24; ТРДД АІ-25 і АІ-25ТЛ; ТВлД ТВЗ-117, Д-136; ТРДД Д-36, Д-18Т.

Був автором та ініціатором впровадження прогресивних технологічних процесів; лиття деталей в кокіль, штампування вибухом, виготовлення заготовок лопаток компресора з титанових сплавів і легованих сталей періодичною прокаткою, ультразвукового зміцнення важко навантажених деталей, використання авіадвигунів в народному господарстві.

Обирався делегатом з'їздів КПРС та КПУ, членом Запорізького обкому КПУ та бюро міськкому партії, депутатом Запорізької міської ради народних депутатів.

Помер 6 лютого 1988 року у Запоріжжі. Похований у Запоріжжі на Капустяному кладовищі.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Лауреат Державної премії УРСР (1985), премії Ради Міністрів СРСР.

Нагороджений двома орденами Леніна (1966 і 1987), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1974 і 1981), орденом Жовтневої Революції (1971), орденом Вітчизни-ної війни 1-го ступеня (1985), медалями.

Пам'ять[ред. | ред. код]

На честь Василя Омельченка названа одна з вулиць Запоріжжя. На будинку по вулиці Жуковського, 64 в Запоріжжі встановлено меморіальну дошку[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]