Перейти до вмісту

Оптимізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Оптимі́зм — погляд на життя з позитивної точки зору.

Оптиміст стверджує: світ чудовий, з будь-якої ситуації є вихід, усе вийде добре, всі люди загалом хороші. Загальноприйнятою ілюстрацією оптимістичного підходу на противагу песимістичному є наполовину порожня (або наповнена) склянка з водою. Песиміст скаже, що вона наполовину порожня, а оптиміст, що наполовину наповнена.

Термін «оптимізм» походить від латинського optimum, що означає «найкращий». Бути оптимістом у традиційному розумінні слова означає очікувати найкращого з можливих сценарію розвитку подій у будь-якій ситуації.

У філософії оптимізм асоціюється з Готфрідом Лейбніцом, який вважав, що ми живемо в «найкращому зі всіх можливих світів».

Оптимізм релігійно-метафізичного порядку — це переконання в тому, що наш світ такий, який він є за даних обставин, що він є найкращим з усіх можливих світів, що при цьому все дійсне — розумне, підпорядковане розуму. Такого роду оптимізм ми знаходимо у Платона, стоїків, раціоналістів з їхньою упевненістю в безмежних силах розуму і пізнання, у філософії просвітителів, Лейбніца («​​Теодицея», 1710) і в філософії Гегеля (з його панлогізмом) і т. д. (див. Перфекціонізм).

Для песиміста Шопенгауера оптимізм є «мерзенним» способом мислення. Песиміст Гартман мислить більш помірковано: бездіяльний оптимізм веде до квієтизму, а оптимізм, пов'язаний з дією, — до активності.

Ніцше, попри трагічний характер його філософії, вимагає такого утвердження життя і буття, яке залишалося б збоку по відношенню і до оптимізму, і до песимізму[1].

Примітки

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]