Орден Золотого правителя
| Орден Золотого правителя | |
| Дата створення / заснування | 17 квітня 1900[1] |
|---|---|
 | |
| Засновник | Коджон |
| Країна |
.svg){kind=small} Корейська імперія |
| Рівень нижче | Order of the Auspicious Starsd |
| Час/дата припинення існування | 27 серпня 1910 |
| Категорія лауреатів нагороди | Q32682699? |
 Орден Золотого правителя у Вікісховищі | |
Орден Золотого Правителя або Орден Таедзьо був найвищим лицарським орденом у Корейській імперії. Він був заснований 17 квітня 1897 року Коджоном Корейським, через чотири роки після заснування ним Корейської імперії.
Історія[ред. | ред. код]
Влітку 1897 року Коджон Корейський почав розглядати можливість створення орденів для своєї новоствореної імперії. Для натхнення він розглянув модель європейського зразка.[2] 17 квітня 1897 року він офіційно заснував орден. Найвищий ступінь ордена, Великий Кордон, вперше був нагороджений Кочжоном Корейським, Сунджона Корейського та Ї Уна.
Назва медалі походить від Ґимчхока (金尺), яку Тхеджо, засновник династії Чосону, отримав уві сні перед сходженням на престол і набув значення правління світом[3]. Коджонг також заявив, що нагородження орденом «щасливо» призначене для тих, хто служив Кореї.[2]
В основному його носила лише імператорська родина, але він нагороджувався як спеціальний знак імператором, коли ті, хто отримав Великий орден Сосона серед імператорської сім’ї та цивільних і військових чиновників, мали особливі заслуги.[4]
Першим іноземцем, який отримав орден, був принц Генріх Прусський. Він отримав його 20 березня 1904 року під час свого візиту до Корейської імперії, обміну, який зазвичай спостерігається для глав іноземних держав. За десять років орденом було нагороджено 27 іноземців.
Одержувачі отримували пенсію в розмірі 600~1000 вон на рік або одноразову виплату в розмірі 2000 вон[5]. Вважається, що орден було нагороджено занадто великою кількістю нагороджених для запланованого ступеня почесті.[6]
Вигляд[ред. | ред. код]
«Нагрудний знак складається зі значка та медалі. Матеріал знака костюма (章) — золото, а діаметр — 2 чи (寸) і 5 пан (分), що становить 7,5 см. У центрі — синьо-червоний тхегек, загорнутий у золоту лінію, хрестоподібний золотий чок і білі промені, що відходять від золотого чока як вісь, а в кожному промені між променями розташовані по три білі квітки устриці. Нагрудний знак з написом Daesu, який носять з правого плеча на лівий бік. Медаль така ж, як і нагрудний знак, але її периметр становить 6 см».[7]
Під час носіння ордену велика стрічка, що складається з червоних ліній на жовтому тлі, носилася від правого плеча до лівого боку, потім перехрещувалася на кінцях, утворюючи розетку "сливовий цвіт".[8] Мініатюра виготовлена з того самого матеріалу, що й звичайний орден, і має круглу форму з червоним цвітом сливи в центрі та золотим патроном і зовнішньою окантовкою, що його оточує[9] і зазвичай вішається в отвір ґудзика лівого лацкана[8].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Crémazy L. Coutumes, croyances, mœurs et usages en Chine, dans l'Annam et en Corée — 1908. — 28 с.
- ↑ а б 조선왕조실록. sillok.history.go.kr. Процитовано 3 грудня 2021.
- ↑ 조서를 내려 각 훈장의 이름과 뜻을 밝히도록 하다. 고종실록. 국사편찬위원회. 17 квітня 1900. Процитовано 25 лютого 2016.
- ↑ 훈장 조례를 반포하다. 고종실록. 국사편찬위원회. 17 квітня 1900. Процитовано 25 лютого 2016.
- ↑ 이, 강칠 (1999). 대한제국시대훈장제도 (кор.). 白山出版社. с. 113. ISBN 978-89-7739-259-5.
- ↑ [박종인의 땅의 역사]망국 대한제국에는 훈장이 발에 걸리도록 많았다. The Chosun Ilbo (кор.). 26 січня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
- ↑ 이, 강칠 (1999). 대한제국시대훈장제도 (кор.). 白山出版社. с. 91—92. ISBN 978-89-7739-259-5.
- ↑ а б 훈장 조례를 반포하다. 고종실록. 국사편찬위원회. 17 квітня 1900. Процитовано 25 лютого 2016.
- ↑ 이강칠, (1999)
