Орел філіппінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орел філіппінський
Pithecophaga jefferyi.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Соколоподібні (Falconiformes)
Родина: Яструбові (Accipitridae)
Рід: Pithecophaga
Ogilvie-Grant, 1896
Вид: P. jefferyi
Біноміальна назва
Pithecophaga jefferyi
Ogilvie-Grant, 1897
Поширення - блакитним кольором
Поширення - блакитним кольором
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pithecophaga jefferyi
EOL logo.svg EOL: 914593
ITIS logo.svg ITIS: 175560
IUCN logo.svg МСОП: 22696012
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 321089

Філіппінський орел (Pithecophaga jefferyi або філіппінська гарпія) мешкає виключно в тропічних лісах Філіппін і є одним з національних символів цієї країни[2]. Вбивство цього зникаючого птаха карається законами Філіппін дванадцятьма роками тюремного ув'язнення і великим штрафом[3].

Опис[ред.ред. код]

Філіппінська гарпія досягає довжини 80-100 см, розмах крил до 220 см. Самиці, вагою від 5 до 8 кг, трохи більші за самців, вага яких становить від 4 до 6 кг. Відносно короткі крила і довгий хвіст дозволяють легко маневрувати при польоті в густому лісі. Голова філіппінської гарпії білувато-охриста, на потилиці чубчик з довгих і вузьких пір'їн. Дзьоб дуже великий і високий. Спинна сторона і крила бурі, хвіст з темнішими поперечними смугами, черевна сторона вохристо-білувата.

Поширення та охорона[ред.ред. код]

Філіппінський орел належить до найрідкісніших видів яструбиних у світі. Він зустрічається на філіппінських островах Лусон, Самар, Лейте і Мінданао, де живе в густих високостовбурних тропічних лісах. Через руйнування його життєвого простору популяція сьогодні скоротилася до 200-400 особин. Вид вважається таким, що перебуває під критичною загрозою зникнення.

Живлення[ред.ред. код]

Основна їжа гарпії змінюється від острова до острова залежно від наявних там тварин, особливо на Лусоні і Мінданао, оскільки ці острови знаходяться в різних фауністичних областях. Так, наприклад, філіппінський шерстокрил, основна здобич на Мінданао, відсутній на Лусоні[4]. Філіппінський орел воліє полювати на шерстокрилів і малайську пальмову цивету, але іноді харчується також дрібними ссавцями (пальмові вивірки і летючі миші), птахами (сови і птахи-носороги), плазунами (змії і варани) і навіть іншими хижими птахами. Іноді орли парами полюють на мавп. Один птах сідає на гілці поруч зі зграєю мавп, відволікаючи їх і надаючи змогу іншому в цей час непоміченим підлетіти і схопити здобич[5].

Розмноження[ред.ред. код]

Філіппінські гарпії живуть моногамно і залишаються все життя зі своїм партнером. Самиці будують гнізда на висоті 30 м, переважно на деревах родини диптерокарпових. Вперше таке гніздо було знайдено лише в 1963 році. У нього відкладається по одному великому яйцю, а пташеням, що вилупилося, батьки опікуються протягом 20 місяців. Тривалість життя філіппінської гарпії досягає 60 років.

Класифікація[ред.ред. код]

Філіппінські гарпії були відкриті лише в 1896 році британським дослідником Джоном Вайтхедом і були названі на честь його батька Джеффери Pithecophaga jefferyi Перша частина наукової назви в перекладі з грецького означає «мавпоїд».

Його виділяють в окремий рід, який в залежності від джерела визначають то в підродині змієїдів, то в підродина канюків. Вчені Мічиганського університету досліджували ДНК філіппінського мавпоїда, виділену із зразків його крові. Її порівняли з ДНК Великої гарпії, Гвіанської гарпії і новогвінейської гарпії. Всі ці три види споріднені між собою, але вони, як виявилося, не є близькими родичами філіппінського мавпоїда. Схожість в розмірах, місці проживання і поведінці є наслідком конвергентної еволюції[6]. У даний час вважається, що найближчі родичі філіппінського мавпоїда це дрібніші змієїди[6].

Примітки[ред.ред. код]

  1. BirdLife International (2013). Pithecophaga jefferyi: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 November 2013
  2. Kennedy, R. S., P. C. Gonzales, E. C. Dickinson, H. C. Miranda, Jr., and T. H. Fisher (2000). A Guide to the Birds of the Philippines. Oxford University Press. ISBN 0-19-854669-6
  3. Farmer arrested for killing, eating rare Philippines eagle: officials". AFP. 2008-07-18. http://afp.google.com/article/ALeqM5hmMr60RIPEBrwEzz1o1iP8QnMt5w. Retrieved 2009-01-07
  4. Rare Birds Yearbook 2008. England: MagDig Media Lmtd. 2007. pp. 127. ISBN 978-0-9552607-3-5.
  5. Chandler, David; Couzens, Dominic (2008). 100 Birds to See Before You Die. London: Carleton Books. pp. 171. ISBN 978-1-84442-019-3.
  6. а б DNA study: RP eagle is one of a kind". Sun.Star Davao. 2007-12-15. Retrieved 2008-11-21

Література[ред.ред. код]

  • Дементьев Г. П., Галушин В. М. Отряд Соколообразные, или Хищные птицы (Falconiformes) // Жизнь животных. Том 6. Птицы / под ред. В. Д. Ильичева, И. В. Михеева, гл. ред. В. Е. Соколов. — 2-е изд. — М.: Просвещение, 1986. — С. 137. — 527 с.
  • Акимушкин И. И. Мир животных. Т. 3. Рассказы о птицах / Серия Эврика. — М.: Молодая Гвардия, 1971. — С. 156. — 384 с.