Освідчення (пропозиція взяти шлюб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Класичне освідчення на колінах, 1815 р.
Кільце з жовтого золота з діамантами з нагоди заручин і обручка з білого золота.
Адольф Вільям Бугро, Освідчення (1872)

Освідчення (іноді вживається "просити руки", "пропонувати руку і серце") — подія, коли одна людина просить іншу про укладення між ними шлюбного союзу і створення сім'ї. Якщо пропозиція прийнята, це знаменує собою початок заручин. Часто пропозицію руки і серця супроводжується особливим ритуалом, іноді з врученням обручки та формалізованої проханням відповіді на питання: «Ти вийдеш за мене?». У західній культурі пропозицію традиційно робить чоловік своїй обраниці, а не навпаки. Він робить це стоячи на одному коліні перед нею.

Освідченню зазвичай передує період залицяння, тривалість якого по всьому світу значно варіюється.

У багатьох західних культурах існують особливі традиції, коли жінка може зробити пропозицію чоловікові. У Сполученому Королівстві та Ірландії жінка може зробити пропозицію своєму партнеру 29 лютого - у високосний рік, і він не може відмовити. Будучи монархом, королева Сполученого Королівства Вікторія сама зробила пропозицію принцу Альберту Саксен-Кобург-Готському. Аналогічний звичай існує у Фінляндії, з доповненням, що чоловік, який відхилив таку пропозицію, зобов'язаний в якості компенсації купити своїй шанувальниці тканину, в кількості, достатній для пошиття спідниці. Трапляються такі випадки і понині, хоча доволі рідко.[1]

У багатьох культурах є така традиція, що наречений повинен просити у батька нареченої дозволу, перш ніж освідчуватись їй. (Див. Сватання.)

Загальним для багатьох культур в усьому світі є приурочення освідчення до особливих випадків або інших святкових подій.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]