Високосний рік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Високо́сний рік (лат. bis sextus — «другий шостий»; давня українська назва — «переступний») — рік у юліанському та григоріанському календарях, кількість днів у якому становить 366 — на одну добу (зимовий день) більше, ніж у звичайному (невисокосному) році. У такий рік місяць лютий має не 28, а 29 днів. 29 лютого — так званий Касіянів день. Причиною його запровадження стало розуміння того факту, що повний оберт навколо Сонця Земля робить більше, ніж за 365 днів (точніше — за 365,24219 дні). Через це виникла необхідність зробити поправку, додавши ще один день — 29 лютого.

Юліанський календар[ред.ред. код]

45 року до н. е. Юлій Цезар запровадив Юліанський календар, у якому вперше з'явилися високосні роки: він проголосив, що кожен четвертий рік має тривати 366 днів, отже, середня тривалість року за цим календарем дорівнювала 365,25 днів. До того римляни користувалися календарем, де всі роки мали 365 днів. Ця поправка в основному усунула проблему зсуву дат календаря.

Але Юліанський календар розв'язав цю проблему не повністю, оскільки тропічний рік (час між двома весняними рівноденнями) не дорівнює точно 365,25 дням: його тривалість — 365,24219 днів . Проблема зсуву дат стала менш актуальною, але залишилася. Адже різниця між тривалостями тропічного року (365 діб 5 годин 48 хвилин 46 секунд) і середнього юліанського року (365 діб 6 годин) становить 11 хвилин 14 секунд. З цих 11 хвилин та 14 секунд за 128 років накопичується приблизно одна доба. Наприкінці XV сторіччя (через 1600 років після запровадження юліанського календаря) різниця досягла дванадцяти днів, а на початку XX століття — майже п'ятнадцяти.

Як писав у XIII столітті паризький вчений Йоанн Сакробоско, коли до влади у Римі прийшов перший імператор Октавіан Август, то зажадав, аби на честь нього теж назвали місяць - і аби цей місяць був не менш «значимим» від того, який назвали на честь свого вітчима Юлія Цезаря. От тільки місяць «Август», себто серпень, мав лише 30 днів. Тож лютий, який до цього мав 29 днів, а у високосний рік - 30, втратив одну добу, аби місяць імператора Августа був не менш важливий, ніж місяць Юлія Цезаря.[1]

Григоріанський календар[ред.ред. код]

Під час розробки нового календаря було поставлено умову, щоб весняне рівнодення (яке слугувало точкою відліку для важливих релігійних свят, зокрема, Великодня) наставало щороку в один і той самий день.

Наприкінці 1582 році папа Григорій XIII запровадив у католицьких країнах календар, у якому рік є високосним, якщо він кратний до 4, але не кратний до 100, або ж кратний до 400.
Поступово до цього календаря перейшли майже всі європейські країни. Наразі григоріанський календар використовується як офіційний у більшості країн світу. В Україні його було запроваджено 16 лютого 1918 року за старим (юліанським) стилем — цей день став 1 березня за новим календарем.

Мусульманський календар[ред.ред. код]

У мусульманському календарі, що побудований за місячним циклом, додатковий (інтеркалярний) день вводиться для втримання молодика поблизу 1-го числа місяця. Цей день додається до місяця зуль-хіджа.

Наразі для розрахування високосних років застосовуються так звані «арабський цикл» та «турецький цикл». Арабський цикл заснований на 30-річній послідовності і високосними вважаються кожний 2, 5, 7, 10, 13, 16, 18, 21, 24, 26 та 29-й роки циклу. У 8-річному «турецькому циклі» високосними вважаються 2, 5 та 7-й роки циклу.

Примітки[ред.ред. код]