Осне Саєрстад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Осне Саєрстад
норв. Åsne Seierstad
Åsne Seierstad 2013.jpg
Осне Саєрстад на презентації своєї книжки в Стокгольмі, 2 грудня 2013
Народилася 10 лютого 1970(1970-02-10) (50 років)
Осло, Норвегія
Громадянство
(підданство)
Flag of Norway.svg Норвегія
Місце проживання Осло
Діяльність журналістка, письменниця
Alma mater Університет Осло
Знання мов норвезька[1]
Magnum opus Кабульський книгар
Батько Dag Seierstadd
Нагороди
IMDb nm1519690
Сторінка в Інтернеті morgenbladet.no/forfatter/asne_seierstad

Осне Саєрстад (норв. Åsne Seierstad; нар. 10 лютого 1970, Осло) — норвезька письменниця та журналістка, авторка 5 відомих романів, володарка річної ТВ-премії норвезького телебачення Gullruten за найкращий репортаж з Косово, премії Курта Щорка (Kurt Schork) в галузі міжнародної журналістики, переможець Winner of EMMA (Ethnic Multicultural Media award).

Закінчила Університет Осло, де вивчала російську та іспанську мову й історію філософії. З 1993 по 1996 року працювала кореспондентом міжнародної газети Arbeiderbladet в Росії, де відвідала Чечню під час Першої чеченської війни. У 1997 році працювала кореспондентом тієї ж газети в Китаї.

З 1998 по 2000 була кореспондентом норвезького телебачення в Сербії, вела репортажі з Косово. У 2001-02 роках вона була кореспондентом в Афганістані і прожила в країні деякий час у будинку однієї афганської сім'ї, після чого написала книгу «Кабульський книгар», яка пізніше стала світовим бестселером і була перекладена на багато мов. В Україні ця книга була видана вперше у видавництві мистецької агенції «Наш Формат» у 2014 році.

У 2003 році Осне провела три місяці в Іраку перед початком вторгнення коаліційних сил і написала «Сто один день. Багдадський щоденник». У 2006 року письменниця повторно відвідала Чечню, після чого і написала книгу «Ангел Грозного: сироти забутої війни».

На даний момент живе і працює в Осло. Одружена з норвезьким джазовим музикантом Тригвом Сеімом, має двох дітей.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]