Остання жінка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Остання жінка Picto infobox cinema.png
фр. La Dernière Femme
Жанр драма
Режисер Марко Феррері[1][2]
Продюсер Едмондо Аматі
Сценарист Рафаель Аскона
Данте Мателлі
Марко Феррері
У головних
ролях
Жерар Депардьє[2], Орнелла Муті[2], Мішель Пікколі[2], Ренато Сальваторі[2], Zouzou[d] і Наталі Бай[3]
Оператор Лучано Товолі
Композитор Філіпп Сард
Тривалість 112 хв.
Мова французька
Країна Франція Франція
Італія Італія
Рік 1976
IMDb ID 0075364

«Остання жінка» (фр. La Dernière femme, фр. La Dernière femme) — кінофільм, драма режисера Марко Феррері. Номінація на премію «Сезар».

Сюжет[ред. | ред. код]

Не зжившись з дружиною під одним дахом, інженер Жерар воліє вести вільний спосіб життя. З-за кризи на підприємстві його скорочують. У нього залишається маленький син, про якого він віддає перевагу дбати сам, не бажаючи віддавати його феміністично налаштованої дружині. Забираючи дитину з дитсадка, він знайомиться з його нянею Валері, з якою зближується проти своєї волі. Валері поселяється в квартирі Жерара і вони нестримно віддаються любові. В сексуальних розвагах бере участь і дитина. Валері незадоволена тим, що Жерар стурбований тільки собою і задоволенням своїх плотських бажань. У жінки поступово прокидаються материнські інстинкти по відношенню до дитини. Вона стає демонстративно холодна в ліжку і, вказуючи на член свого партнера, говорить: «Без нього ти ніщо». Жерар намагається шукати розради на стороні, що лише погіршує ситуацію. Він б'є до крові Валері, але та залишається холодною до нього. Завзято охороняючи свою незалежність, бунтуючи проти рабського підпорядкування інстинктам, Жерар зважується на відчайдушний вчинок. Він каструє себе за допомогою електричного ножа.

В ролях[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]