Орнелла Муті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орнелла Муті
італ. Ornella Muti
На Каннському кінофестивалі (2000)
На Каннському кінофестивалі (2000)
Ім'я при народженні Франческа-Романа Рівеллі
італ. Francesca Romana Rivelli
Народилася 9 березня 1955(1955-03-09) (67 років)
Рим, Італія
Національність італійка
Громадянство Італія Італія
Релігія католицтво
Діяльність акторка, кіноакторка, модель
Роки діяльності 1970—дотепер (як кіноактриса)
Чоловік Федеріко Факінетті (1988-?) 2 дітей
Алессіо Орано (1975—1981)
Діти Найке, Кароліна, Андреа
IMDb nm0001560
Нагороди та премії

CMNS: Орнелла Муті у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Орне́лла Му́ті (італ. Ornella Muti, справжнє ім'я Франческа-Романа Рівеллі, італ. Francesca Romana Rivelli; *9 березня 1955(19550309), Рим, Італія) — італійська кіноакторка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Адріано Челентано і Орнелла Муті, кадр з фільму «Приборкання норовистого» (1980)

Народилася 9 березня 1955 в Римі.

Її батько, уродженець Неаполя, був журналістом, мати, за національністю естонка, працювала скульпторкою. Бабуся та дід Орнелли по лінії матері були родом з Санкт-Петербурга.

Акторська кар'єра почалася в чотирнадцятирічному віці в Італії, коли вона дебютувала у кінофільмі перспективного молодого режисера Даміано Даміані, згодом — уславленого майстра італійського політичного детективу. У фільмі про мафію «Найвродливіша дружина» актриса зіграла юну сицилійку, якій сподобався хлопець із «родини» (його грав актор Алессіо Орано).

Під час зйомок Франческа-Романа Рівеллі взяла собі нове ім'я Орнелла Муті; її власне Даміані вважав надто пересічним для афіші.

У 1974 перший великий успіх актрисі приніс фільм «Народний роман» режисера Маріо Монічеллі.

У 1976 на екрани вийшла картина Марко Феррері «Остання жінка», де Орнелла зіграла в дуеті з Жераром Депардьє. У режисера Феррері Орнелла Муті знялася також у фільмах «Історії звичайного божевілля» (1981) і «Майбутнє — це жінка» (1984).

У 1984 на екрани вийшов фільм «Любов Свана» Фолькера Шлендорфа. У цій картині партнерами актриси по знімальному майданчику стали Джеремі Айронс, Фанні Ардан і Ален Делон. Завдяки цим фільмам Орнелла Муті стала символом італійського кінематографу за кордоном, у США і у Франції.

Фільм Майка Годжеса «Флеш Ґордон» (1980), у якому Орнелла Муті зіграла роль розкішної й підступної принцеси Аури, увійшов до списку «100 найкращих фільмів» США.

Серед провідних робіт акторки — комедії з Адріано Челентано «Приборкання норовистого» (1980) і «Шалено закоханий» (1981), а також ролі в картинах режисера й актора Ренато Подзетто «Ніхто не досконалий» (1981) і «Бідний багатій» (1983).

У 1980 на екрани вийшов фільм «Життя прекрасне» радянського режисера Григорія Чухрая, у якому актриса зіграла головну роль.

У кожній країні Орнелла Муті знана за різниими роботами. У СРСР вона стала добре відомою за фільмами з Челентано (фільм «Приборкання норовистого» — рекордсмен кінопрокату 1983), у Німеччині — за фільмами «Вдови» (1998) Шеррі Гормай і «Безстрашний» (1999) режисера Джовінаццо, у Франції — за ролями в картинах «Світські леви» (2000) Фаб'єна Онтеньєна, «Трилогія» (2001) Луки Бельвю і «Веселі та засмаглі — 3» (2005) режисера Патріса Леконта.

Актрису люблять в Іспанії, Бразилії й навіть у Китаї, де в 1999 вона зіграла у фільмі «Вогняна земля» Міґеля Літтіна.

Фільмографія актриси налічує близько сотні картин і кілька десятків серіалів, знятих у різних країнах світу. Її партнерами були такі видатні майстри італійського і світового кіно, як Уго Тоньяцці, Вітторіо Ґассман, Альберто Сорді, Мікеле Плачидо, Джеремі Айронс, Мішель Пікколі та багато інших.

У травні 2008 на Канському фестивалі Орнелла Муті представила свою першу колекцію ювелірних прикрас.

У 2016 році купила квартиру в Москві і оголосила, що хоче стати громадянкою Росії[3]. Це було викликано тим, що її третій чоловік мав бізнес в Росії і переїхав туди. Пізніше вона відмовилася від цієї ідеї і розійшлася із третім чоловіком.

У 2019 році Касаційним судом Італії підтверджено вирок у вигляді пів року тюремного ув'язнення і штрафу за надання фальшивої медичної довідки для поїздки на Російську Федерацію[4]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1970 ф Найвродливіша дружина La moglie più bella
1971 ф Oasis of Fear[en] Oasis of Fear
1972 ф Fiorina la vacca[en] Fiorina la vacca
1972 ф The House of the Doves[en] The House of the Doves
1973 ф The Sensual Man[en] The Sensual Man
1973 ф The Nun and the Devil[en] The Nun and the Devil
1974 ф Народний роман Romanzo popolare
1974 ф Аппассіоната Appassionata Юджинія Рутеллі
1974 ф Italian Graffiti[en] Italian Graffiti
1975 ф Mistress of the Devil[en] Mistress of the Devil
1975 ф La Joven casada[en] La Joven casada
1976 ф Остання жінка La Dernière femme
1976 ф Pure as a Lily[en] Pure as a Lily
1976 ф L'Agnese va a morire[en] L'Agnese va a morire
1977 ф Нові чудовиська I nuovi mostri
1977 ф Death of a Corrupt Man Death of a Corrupt Man
1977 ф Смерть негідника Mort d'un pourri Валері
1977 ф La stanza del vescovo[en] La stanza del vescovo
1978 ф Ritratto di borghesia in nero[en] Ritratto di borghesia in nero
1978 ф Eutanasia di un amore[en] Eutanasia di un amore
1978 ф Primo amore[en] Primo amore
1979 ф Життя прекрасне Life Is Beautiful
1979 ф Neapolitan Mystery[en] Neapolitan Mystery
1980 ф Приборкання норовистого Il Bisbetico Domato
1980 ф Flash Gordon[en] Flash Gordon
1981 ф Шалено закоханий Madly in Love
1981 ф Tales of Ordinary Madness[en] Tales of Ordinary Madness
1981 ф Nessuno è perfetto[en] Nessuno è perfetto
1982 ф Бонні і Клайд по-італійськи Bonnie e Clyde all'italiana
1982 ф La ragazza di Trieste[en] La ragazza di Trieste
1983 ф Un povero ricco[en] Un povero ricco
1984 ф Un amour de Swann[en] Un amour de Swann
1984 ф Il futuro è donna[en] Il futuro è donna
1985 ф Tutta colpa del paradiso[en] Tutta colpa del paradiso
1986 ф Grandi magazzini[en] Grandi magazzini
1986 ф Stregati[en] Stregati
1987 ф Chronicle of a Death Foretold[en] Chronicle of a Death Foretold
1987 ф Io e mia sorella[en] Io e mia sorella
1988 ф Codice privato[en] Codice privato
1988 ф Il frullo del passero[en] Il frullo del passero
1989 ф Wait Until Spring, Bandini[en] Wait Until Spring, Bandini
1989 ф 'O Re[en] 'O Re
1990 ф Captain Fracassa's Journey[en] Captain Fracassa's Journey
1990 тф A Season of Giants[en] A Season of Giants
1990 ф Stasera a casa di Alice[en] Stasera a casa di Alice
1991 ф Оскар Oscar
1991 ф Especially on Sunday[en] Especially on Sunday
1991 ф Count Max[en] Count Max
1992 ф Одного разу, порушивши закон Once Upon a Crime Елена Мороско
1993 ф The Bilingual Lover[en] The Bilingual Lover
1996 ф Stella's Favor[en] Stella's Favor
1998 тф The Count of Monte Cristo[en] The Count of Monte Cristo
1998 с The Count of Monte Cristo[en] The Count of Monte Cristo
1999 ф Dirty Linen[en] Dirty Linen
2000 ф Jet Set[en] Jet Set
2000 ф Tierra del Fuego[en] Tierra del Fuego
2001 ф Остання втеча Last Run
2001 ф Завтра[en] Tomorrow
2001 ф Hotel[en] Hotel
2002 ф Après la vie[en] Après la vie
2002 ф Cavale[en] Cavale
2002 ф Un couple épatant[en] Un couple épatant
2004 ф The Heart Is Deceitful Above All Things[en] The Heart Is Deceitful Above All Things
2004 ф Di que sí[en] Di que sí
2006 ф Розслідування The Inquiry
2006 ф Веселі і засмаглі Friends Forever
2007 ф Civico zero[en] Civico zero
2012 ф Римські пригоди To Rome with Love
2016 ф Checkmate[en] Checkmate
2018 ф Magical Nights[en] Magical Nights

Кліпи[ред. | ред. код]

  • 1979 - UFO "Belladonna"
  • 2016 - "#ЯкЧелентано"

Родина та особисте життя[ред. | ред. код]

У 1970 на зйомках фільму «Найвродливіша дружина» Орнелла Муті познайомилася з Алессіо Орано. Через п'ять років пара одружилася. Шлюб протримався 7 років (1975—1981).[5]

У 1980 на зйомках фільму «Приборкання норовистого» у Орнелли Муті був роман з Адріано Челентано.[6] В інтерв'ю російському телеканалу ТВЦ у 2011 підтвердила, що у неї був роман з Челентано словами: «У акторів це нормально — любов на час фільму…».[7] У свою чергу, 2014 року Челентано теж підтвердив факт існування в минулому роману з Муті.[8]

Після двох невдалих одружень і цивільного шлюбу з лікарем — пластичним хірургом Стефано Пікколо, який тривав до 2008, Орнелла зустрілася із підприємцем Фабрісом Керерве у тому ж 2008. Новий шлюб тривав 10 років до 2018 року. Вона має троє дітей: дві дочки — Найке та Кароліна та сина Андреа.

Проблеми із законом[ред. | ред. код]

25 лютого 2015 судом італійського міста Порденоне була засуджена до восьми місяців ув'язнення і штрафу 600 євро за шахрайство. 10 грудня 2010 актриса відмінила спектакль, збрехавши про хворобу, проте в той же день взяла участь в благодійному вечорі за участі тодішнього голови уряду Російської Федерації В. В. Путіна в Санкт-Петербурзі.[9]

6 липня 2017 року апеляційний суд Трієста пом'якшив вирок до 6 місяців ув'язнення і 500 євро штрафу, 14 червня 2019 вирок підтверджений в касаційній інстанції[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #121644650 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Москва | Новости | Орнелла Мути переехала в Москву за «королем сетевого маркетинга» — MosDay.ru. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 30 листопада 2020. 
  4. Si diede malata ma era a cena con Putin, condannata Ornella Muti. ANSAit (італійська). 13 червня 2019. Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 14 червня 2019. 
  5. Biografia di Ornella Muti. corriere.it. Архів Ornella Muti оригіналу за 19 січня 2018. Процитовано 18 січня 2018.  (італ.)
  6. Адриано Челентано и Клаудиа Мори. История любви. aif.ru. Наталія Григор'єва. 2014. Архів оригіналу за 19 вересня 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.  (рос.)
  7. Интервью с Орнеллой Мути на YouTube
  8. Adriano Celentano e Ornella Muti: “È stata la mia unica infedeltà, avevo perso la testa” metropolitanmagazine.it Процитовано 1 квітня 2022
  9. Актрису Орнеллу Муті засудили до восьми місяців в'язниці. espreso.tv (укр.). Еспресо TV. 25 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 25.05.2021. 
  10. Si finse malata e “disertò” il teatro per partecipare alla cena con Putin, condannata Ornella Muti (італ.). la Stampa. 14 червня 2019. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 14 червня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]