Наталі Бей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Наталі Бей
фр. Nathalie Baye
Nathalie Baye Césars 2015.jpg
Н. Бей на церемонії «Сезара», 2015
Ім'я при народженні: Наталі Марі Андре Бей
Дата народження: 6 липня 1948(1948-07-06) (68 років)
Місце народження: Менневіль, Ер,
Франція Франція
Громадянство: Франція Франція
Професія: акторка
Роки активності: 1972 — наш час
Чоловік: Філіп Леотар
(1972–1982)
Джонні Голлідей
(1982–1986)
Жан-Ів Бертело
(?-дотепер)[1]
IMDb: ID 0000882
Нагороди:
Кавалер ордена Почесного легіону
Кінопремії:

Сезар (1981, 1982, 1983, 2006)

Commons-logo.svg Наталі Бей у Вікісховищі

Наталі Бей (також: Наталі Бай фр. Nathalie Baye; нар. 6 липня 1948, Менневіль, Ер, Франція) — французька акторка театру, кіно та телебачення. Чотириразова лауреатка премії «Сезар»: за найкращу жіночу роль другого плану (у 1981 та 1982 роках) та за найкращу жіночу роль (1983 та 2006 рр.). У 1999 Наталі Бей отримала Кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю за найкращу жіночу роль у фільмі Фредеріка Фонтейна «Порнографічний зв'язок». .

Біографія та кар'єра[ред.ред. код]

Наталі Марі Андре Бей[2] народилася 6 липня 1948 року у Менневілі (департамент Ер у Франції) в сім'ї художників Клода Бея та Деніз Кусте[1]. З раннього дитинства мріяла стати балериною і в 14 років поступила до Балетної школи в Монте-Карло (Монако). У 17 років одержала запрошення виступати в нью-йоркській танцювальній групі, навчалася мистецтва класичного та сучасного балету, багато гастролювала. Повернувшись до Франції, Наталі Бей зацікавилася театром і поступила до акторської школи Рене Симона, потім до Паризької консерваторії.

Кінодебют Наталі Бей відбувся 1972 року у фільмі Роберта Вайза «Два чоловіки» де вона зіграла невелику роль француженки. У 1973 дебютувала у Франції — Франсуа Трюффо зняв Наталі у невеличкій ролі завзятої асистентки режисера, якого зіграв сам, у фільмі «Американська ніч». Далі були невеликі ролі у фільмах Жан-Люка Годара, Марко Феррері, Моріса Піали, а у 1978 році Бей знову знялася у Ф. Трюффо у фільму «Зелена кімната».

У 1980 Наталі Бей зіграла роль у драмі Ж.-Л. Годара «Рятуйся, хто може» (1980), яка принесла акторці премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка другого плану». Через рік вона отримала другий «Сезар» за роль у фільмі П'єра Граньє-Дефера «Дивна справа». У 1983 році за роль повії Ніколь у кримінальному бойовику Боба Свейма «Інформатор» Наталі Бей отримала премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка».

У 1980-і роки Наталі Бей, ставши однією з найзатребуваніших акторок комерційного кіно, продовжувала зніматися у авторських фільмах — таких, як «Наша історія» Бертрана Бліє (1984) та «Детектив» Жана-Люка Годара (1985).

Наталі Бай. Студійне фото, 1994

Наприкінці 1980-х Наталі Бей з'являлася на екранах порівняно рідко. У 1990 році зіграла одну зі своїх найзнаменитіших ролей — роль розведеної матері Камілли Вальмон у дебютному фільмі Ніколь Гарсії «Вікенд на двох». У 1999 році Наталі Бей знялася в мелодрамі Тоні Маршалл «Салон краси „Венера“» разом з Одрі Тоту й отримала приз Венеційського кінофестивалю за головну роль у фільмі Фредеріка Фонтейна «Порнографічні зв'язки» (1999).

У 2000-і роки Наталі Бей часто знімалася у комедіях («Ваш вибір, Мадам», «Один йде — інший залишається»). Виконавши роль «залізної леді»-політика у трилері Клода Шаброля «Квітка зла» (2003), Наталі Бей з'явилася в амплуа крихкої й ранимої жінки у фільмах режисерів нового покоління: мелодрамах «Почуття» Ноемі Львовськи (2003) та «Я так довго чекав тебе» Т'єррі Кліфа (2004), а також у кримінальній драмі Ксав'є Бовуа «Молодий лейтенант», за роль у якому отримала ще одного «Сезара». У 2002 році Бей знялася в авантюрній трагікомедії Стівена Спілберга «Спіймай мене, якщо зможеш» разом з Леонардо Ді Капріо та Томом Генксом.

У 2008 році Наталі Бей зіграла головну роль у мелодрамі Жозіан Баласко «Клієнтка французького жиголо», у 2009 знялася в комедії про тяготи сімейного життя «Разом — це занадто». У 2010 акторка року вона з'явилася в драмі «Маленький світ» разом з Жераром Депардьє, а також знялася з Одрі Тоту у драмі «Комплексний відхід».

У 2002 році Наталі Бей була президентом[3] 27-ї церемонії вручення премії «Сезар».

1 січня 2009 року Наталі Бей удостоєна звання Кавалера ордена Почесного легіону[4].

Особисте життя[ред.ред. код]

У Наталі Бей є донька Лаура Смет (нар. 1983 р.) від відомого французького шансоньє Джонні Голлідея.

Фільмографія (вибіркова)[ред.ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1972 Фостін і прекрасне літо Faustine et le Bel Été Жизель
1973 Двоє Two People в титрах не вказана
1973 Американська ніч La nuit américaine Джоел
1974 Відкрита паща La gueule ouverte Наталі
1974 Ляпас La Gifle Крістін
1975 Остання жінка La dernière femme донька
1976 Мадо Mado Катрін
1977 Чоловік, який любив жінок L'Homme qui aimait les femmes Мартін
1977 Месьє Папа Monsieur Papa Джанін
1977 Урочисте причастя La Communion solennelle Жанна Вандерберг
1978 Зелена кімната La Chambre verte Сесілія Мендель
1978 Моє перше кохання Mon premier amour Фаб'єнн
1980 Тиждень відпустки Une semaine de vacances Лоуренс
1980 Рятуйся, хто може Sauve qui peut (la vie) Деніз Рімбо
1980 Провінціалка La Provinciale Крістін
1981 Червона тінь L'ombre rouge Анна
1981 Вітчим Beau-Père Шарлотта
1981 Дивна справа Une étrange affaire Ніна Колен
1982 Повернення Мартена Герра Le Retour de Martin Guerre) Бертранде де Ролс
1982 Інформатор La Balance Ніколь Данет
1983 Я вийшла заміж за тінь J'ai épousé une ombre Елен
1984 Племінник Бетховена Le neveu de Beethoven Леонор
1984 Наша історія Notre histoire Донатьєн
1984 Беріг лівий, беріг правий Rive droite, rive gauche Саша Вернакі
1985 Детектив Détective Франсуаза Шеналь
1985 Медовий місяць Lune de miel Сесіль Карлін
1987 Втомившись від війни De guerre lasse Еліс
1987 Свята невинність En toute innonce Катеріна
1989 Людина усередині The Man Inside Крістін
1989 Це життя La Baule — Les Pins Лена
1989 Гра зі смертю Spiel mit dem Tod Белла
1990 Вікенд на двох Un week-end sur deux Камілла Вальмон
1991 Брехня Mensonge Емма
1994 Машина La machine Марі Лакруа
1996 Діти мерзотника Enfants de salaud Софі
1998 Папарацці Paparazzi Ніколь
1999 Салон краси «Венера» Venus beauté (Institut) Анжела П'яна
1999 Порнографічні зв'язки Une liaison pornographique Ер
2000 Ваш вибір, Мадам Ça ira mieux demain Софі
2000 Від Матвія Selon Matthieu Клер
2001 Розпусниці Absolument fabuleux Патрісія
2002 Спіймай мене, якщо зможеш Catch Me If You Can Паула Ебігнейл
2002 Бутик France boutique Софі
2002 Дитя просвіти L'enfant des lumières Діана де Брейвес
2002 Квітка зла La Fleur du mal Анна Шарпен Вассер
2003 Почуття Les Sentiments Кароль
2004 Я так довго чекав тебе Une vie a t'attendre Жанна
2005 Молодий лейтенант Le petit lieutenant Командир Каролін „Каро“ Водьє
2005 Один йде — інший залишається L'Un reste, l'autre part' Фанні
2006 Не кажи нікому Ne le dis à personne Елізабет Фельдман
2006 Каліфорнія La Californie Маге
2007 Мишу з Д'Обера Michou d'Auber Жизель
2007 Мій син для мене Mon fils à moi мати
2007 Немає сексу, немає грошей Le prix à payer Оділь Менар
2008 Небесна канцелярія Les Bureaux de Dieu Анна
2008 Клієнтка французького жиголо Cliente Юдіт
2008 Шахрайство Passe-passe Ірен
2009 Особи Visages Наталі
2010 Разом — це занадто Ensemble, c'est trop Марі-Франс
2010 Випадковий роман De vrais mensonges Мадді
2012 Лоранс у будь-якому випадку Laurence Anyways Жульєн Аліа
2013 Королеви рингу Les Reines du ring Колетта
2015 Політ La volant Марі-Франс
2015 Упередження Préjudice мати
2015 Справа СК1 L'Affaire SK1 Фредеріка Понс
2016 Це всього лиш кінець світу Juste la fin du monde мати

Визнання[ред.ред. код]

Нагороди і номінації Наталі Бей[5]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
1981 Найкраща акторка Тиждень відпустки Номінація
Найкраща акторка другого плану Рятуйся, хто може Нагорода
1982 Дивна справа Нагорода
1983 Найкраща акторка Інформатор Нагорода
1984 Найкраща акторка Я вийшла заміж за тінь Номінація
1991 Вікенд на двох Номінація
2000 Салон краси «Венера» Номінація
2004 Почуття Номінація
2006 Молодий лейтенант Нагорода
2017 Найкраща акторка другого плану Це всього лиш кінець світу Номінація
Венеційський кінофестиваль
1999 Кубок Вольпі найкращій акторка Порнографічні зв'язки Нагорода
Премія Європейської кіноакадемії
1999 Найкраща акторка Порнографічні зв'язки Номінація
2006 Молодий лейтенант Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Сіетлі
2000 Найкраща акторка Салон краси «Венера»
Порнографічні зв'язки
Нагорода
Кінофестиваль в Сан-Себастьяні
2006 Срібна мушля найкращій акторці Мій син для мене Нагорода
Золота зірка кіно
2006 Найкраща акторка Молодий лейтенант Нагорода
Кришталевий глобус
2006 Найкраща акторка Молодий лейтенант Нагорода
2009 Клієнтка французького жиголо Номінація
Монреальський кінофестиваль
2010 Спеціальний Гран-прі Америк За винятковий внесок у кіномистецтво Нагорода
Премія «Магрітт»
2012
Почесна нагорода «Магрітт»
Нагорода

Джерела[ред.ред. код]

  • Максимов Микола. «Прості історії» Наталі Бей // Новини кіноекрану. — К. : Українське відділення Всесоюзного бюро пропаганди кіномистецтва, 1984. — Квітень. — Вип. 4. — С. 16-17.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б bio de Nathalie Baye. Gala.fr. Процитовано 29 липня 2015. 
  2. BAYE Nathalie. LES GENS DU CINEMA. 23 лютого 2008. Процитовано 29 липня 2015. 
  3. Présidences de Cérémonie. Académie des César. Процитовано 29 липня 2015. 
  4. " La Légion d'honneur du Nouvel An «, Le Figaro, 1 січня 2009
  5. Повний перелік нагород на номінацій Наталі Бей на сайті IMDb(англ.)

Посилання[ред.ред. код]