Оттон-Вільгельм (герцог Бургундії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оттон-Вільгельм


герцог Бургундії
Попередник: Генріх I
Наступник: приєднано до Франції
 
Народження: 958
Смерть: 21 вересня 1026
Діжон
Батько: Адальберт I
Дружина: Ерменгарда де Русі
Аделаїда Анжуйська
Діти: 3 сина і 3 доньки

Медіафайли у Вікісховищі?

Оттон-Вільгельм (*Otte-Guillaume, бл. 955/962 — 21 вересня 1026) — герцог Бургундії у 10021005 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походив з італійської династії Анскарідів. Син Адальберта I, короля Італії, та Герберги, доньки Ламберта, графа Шалону. У малому віці після повалення його батька перебрався разом з Адальбертом і Гербергою до герцогства Бургундського, де в Отені їм надав притулок місцевий герцог Генріх I.

У 972 році фактично всиновлено герцогом Генріхом I. Здобув виховання при дворі останнього. У 976 році оженився на доньці графа де Русі. У 978 році отримав графство Невер, 982 року — графство Макон, пфальцграфство Бургундію. 986 року року Оттона-Вільгельма призначено намісником герцогства Бургундського.

У 995 році призначив намісником Макону свого сина Гі, а у 1002 році — графом.

Герцог[ред. | ред. код]

У 1002 році після смерті Генріха I Бургундського. Втім відразу стикнувся з зазіханнями Роберта II, короля Франції, який доводився небожем покійному герцогу. Розпочалася війна, що тривала до 1005 року.

У 1005 році після поразки від військ короля Франції вимушений був зректися права на герцогство, проте залишив за собою графства Бургундія, Бомон, Фувен, Ошере.

Граф Бургундії[ред. | ред. код]

З огляду на ситуацію спрямував зусилля на піднесення залишених володінь. У 1006 році (після смерті сина Гі) передав онуку — Оттону II — графство Макон, а сину Раулю — графства Амуа, Варе і Портуа. У 1014 році отримав від імператора Генріха II підтвердження на володіння абатства Фрутуарія.

У 1016 році після визнання Рудольфом III, королем Бургундії, васальної залежності від Генріха II, імператора Священної Римської імперії, Оттон-Вільгельм очолив повстання бургундських графів проти короля. Водночас Оттон-Вільгельм відмовився визнати зверхність імперії.

У 1018 році Рудольф III вимушений був скасувати угоду з імператором. Втім того ж року останній знову змусив короля Бургундії знову визнати себе спадкоємцем трону. Ця боротьба тривала до самої смерті Оттона-Вільгельма, який вправно відбивав напади імператорських військ. Помер у 1027 році, йому спадкував син Рено I.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Ерменгарда (д/н-1005), донька Рено, графа Русі

Діти:

  • Гі (бл.975-1006), граф Макону
  • Матильда (975/980 — 1005), дружина Ландерік де Монсо, графа Невера
  • Бруно, архидиякон в Лангрі
  • Герберга (бл. 985—1019/1024), дружина Вільгельма II, графа Провансу
  • Рено I (бл. 990—1057), граф Бургундии
  • Агнес (бл. 995—1068), дружина Вільгельма V, графа Пуатьє, герцога Аквітанії

2. Дружина — Аделаїда-Бланка, донька Фулько II, графа Анжу

Джерела[ред. | ред. код]

  • Constance B. Bouchard, 'The Origins of the French Nobility: A Reassessment', The American Historical Review, Vol. 86, No. 3 (Jun., 1981), pp. 515-16.
  • Louis Halphen, «La Francia dell'XI secolo», cap. XXIV, vol. II (L'espansione islamica e la nascita dell'Europa feudale) della Storia del Mondo Medievale, 1999, pp. 770—806.
  • Christian Settipani, La Noblesse du Midi Carolingien (Prosopographia et Genealogica 5, 2004), p. 313, note 2