Отто Бернерт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Бернерт
Бернерт в 1916 році.
Народився 6 березня 1893(1893-03-06)
Ратибор, Оппельн[d], Сілезія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 18 жовтня 1918(1918-10-18) (25 років)
Ратибор, Оппельн[d], Сілезія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
·Іспанський грип і грип
Поховання Ратибор
Країна  Німецька імперія
Діяльність солдат, льотчик
Учасник Перша світова війна
Військове звання оберлейтенант
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці

Фріц Отто Бернерт (нім. Fritz Otto Bernert; 6 березня 1893, Ратибор18 жовтня 1918, Ратибор) — німецький льотчик-ас, оберлейтенант Прусської армії (листопад 1917). Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія[ред. | ред. код]

Син обербургомістра Ратибора Августа Бернерта. Ще перед Першою світовою війною вступив до армії і служив у 173-му піхотному полку. У 1914 році отримав офіцерське звання. Під час боїв був поранений чотири рази, причому останнє штикове поранення в руку було досить важким, зачепивши нерв і практично знерушивши руку. Був визнаний непридатним до служби сухопутних військ, у зв'язку з чим перевівся в авіацію. Перший рік літав як спостерігач у 27-му і 71-му польових льотних дивізіонах, потім пройшов підготовку пілота і був переведений у Во. У квітні 1916 року здобув свою першу перемогу. 1 вересня 1916 року переведений в 4-ту винищувальну ескадрилью, де здобув ще шість перемог. 1 березня 1917 року переведений в 2-гу винищувальній ескадрильї. 24 квітня 1917 року збив п'ять ворожих машин в одному бою, поставивши абсолютний рекорд. 1 травня 1917 року призначений командиром 6-ї винищувальної ескадрильї, після чого додав до 24 перемог ще три. 9 червня 1917 року призначений командиром винищувальної ескадрильї «Бельке». 18 серпня 1917 року був поранений і 28 серпня, знову визнаний непридатним для бойової служби, обійняв посаду інспектора авіаційної служби в Берліні.

Восени 1918 року заразився іспанським грипом та був відправлений додому. Помер у шпиталі рідного міста. Похований на цвинтарі Jeruzalem у Ратиборі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914-1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). - М.: Эксмо, 2006. - 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067
  • The Aces and Fighter Units of the German Air Service, Naval Air Service and Flanders Marine Corps 1914-1918 by Norman L. R. Franks, Frank W. Bailey, Russell Guest; Grub Street the Basement, 1994