Отто Перес Моліна
| Отто Перес Моліна Otto Pérez Molina | |
 | |
32-й Президент Гватемали | |
| Попередник: | Альваро Колом |
|---|---|
| Наступник: | Джиммі Моралес |
| Ім'я при народженні: |
ісп. Otto Fernando Pérez Molina  |
| Народження: |
1 грудня 1950[1][2] (75 років) Гватемала, Гватемала |
| Країна: |
 Гватемала |
| Релігія: | Католицизм |
| Освіта: |
Школа Америк і Inter-American Defense Colleged |
| Партія: | Патріотична партія |
| Шлюб: |
Rosa Leal de Pérezd |
| Діти: | Отто Перес |
| Автограф: |  |
| Нагороди: |  |
Отто Перес Моліна (ісп. Otto Pérez Molina; нар. 1 грудня 1950 Гватемала) — гватемальський військовий і політичний діяч, президент держави з 14 січня 2012 року[3] до 3 вересня 2015.
Отто Перес Моліна народився 1 грудня 1950 року у місті Гватемала. Закінчив військову академію Гватемали, а згодом Школу Америк та Міжамериканський оборонний коледж у США. Займав посади військового інспектора і керівника розвідки. У 1983 році брав участь у військовому перевороті Оскара Умберто Мехії Віктореса. 1993 року почав працювати в команді президента Раміро де Леон Карпіо, колишнього правозахисника. Брав участь у підписання мирних угод, що поклали кінець Громадянській війні у Гватемалі.
Після цієї події омбудсмен з прав людини Гватемали Раміро де Леон Карпіо, згідно з конституцією, став наступником президента. Він призначив Переса керівником своєї президентської адміністрації, яку той обіймав до 1995 року. Вважається лідером фракції гватемальської армії, яка виступала за мирне врегулювання 30-річної громадянської війни в Гватемалі, Перес представляв військових на переговорах з партизанськими силами. Вони досягли мирних угод 1996 року.[4] У 1998—2000 роках Перес представляв Гватемалу в Міжамериканській раді оборони.[5]
У 2000 році пішов з військової служби, наступного року заснував Патріотичну партію Гватемали, що займала жорстку позицію з питання боротьби зі злочинністю. Моліна брав участь у президентських виборах 2007 року в Гватемалі, набравши 771 175 (23,51 %) голосів у першому турі і 1 294 645 (47,18 %) — у другому, проте поступився Альваро Колому. На наступних президентських виборах був фаворитом не в останню чергу через непопулярність колишнього президента[6][7]
- ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ Davos 2014 Participant List
- ↑ Президентом Гватемали став відставний генерал
- ↑ CERIGUA Weekly Briefs, Feb. 21, 1994. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ Otto Perez Molina. World Economic Forum. Процитовано 3 вересня 2015.
- ↑ Carpe Diem: Alvaro Colom, el Presidente mejor pagado (ісп.)
- ↑ Colom el segundo mejor pagado :: Libertópolis :: Guatemala[недоступне посилання].
| Словники та енциклопедії | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
| Президенти (1839–1944) | Маріано Рівера Пас • Рафаель Каррера • Педро де Айсінена-і-Піньйоль • Вісенте Серна Сандоваль • Мігель Гарсіа Гранадос • Хусто Руфіно Барріос • Алехандро Сінібальді • Мануель Барільяс • Хосе Рейна Барріос • Мануель Естрада Кабрера • Карлос Еррера • Хосе Марія Орельяна • Ласаро Чакон Гонсалес • Хосе Марія Рейна Андраде • Хорхе Убіко • Хуан Федеріко Понсе Вайдес |  |
|---|---|---|
| Революційна хунта (1944—1945) | ||
| Президенти (1945—1954) | ||
| Військова хунта (1954—1957) | ||
| Президенти (1957-) | Гільєрмо Флорес Авенданьо • Мігель Ідігорас Фуентес • Енріке Перальта Асурдіа • Хуліо Сесар Мендес Монтенегро • Карлос Мануель Арана Осоріо • Кхель Лаугеруд Гарсіа • Фернандо Ромео Лукас Гарсія • Ефраїн Ріос Монтт • Оскар Умберто Мехіа Вікторес • Вінісіо Сересо • Хорхе Серрано Еліас • Густаво Еспіна Салгеро • Раміро де Леон Карпіо • Альваро Арсу • Альфонсо Портільо • Оскар Бергер • Альваро Колом • Отто Перес Моліна • Джиммі Моралес • Алехандро Джамматтеї • Бернардо Аревало | |
