Очікує на перевірку

П'єрлуїджі Конкутеллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єрлуїджі Конкутеллі
ПрізвиськоIl comandante
Народився3 червня 1944(1944-06-03)
Рим, Італія
Помер15 березня 2023(2023-03-15)[1] (78 років)
Рим, Італія
Країна Італія
Діяльністьполітик
Знання мовіталійська
ПартіяІталійський соціальний рух

П'єрлуїджі Конкутеллі (італ. Pierluigi Concutelli, 3 червня 1944, Рим — 15 березня 2023, там само) — італійський ультраправий терорист. Бойовик неофашистської організації «Новий порядок» (Ordine Nuovo). Один з провідних активістів періоду «свинцевих сімдесятих». Вбивця судді Вітторіо Оккорсіо. Засуджений за кілька вбивств, відбував довічний термін. Відомий під прізвиськом Comandante. Автор спогадів «Я – чорний»[2].

Збройна боротьба

[ред. | ред. код]

Конкутеллі організував підпільні курси бойової підготовки молодих неофашистів (зброя надходило від ветеранів Республіки Сало). У жовтні 1969 вперше заарештований. Засуджений на 1 рік 2 місяці за незаконне володіння зброєю. Після звільнення встановив зв'язок з рухом «Новий порядок» і радикальним неофашистом Піно Рауті. Вступив в організацію FUAN, студентська філія MSI, та очолив її місцевий філіал. Відновив військове тренування неофашистської молоді. Після заборони «Нового порядку» восени 1973 року Конкутеллі ухвалив рішення про перехід до збройної боротьби з лівими силами і італійською державою.

Для отримання коштів на збройне підпілля влітку 1975 року здійснив викрадення банкіра Луїджі Маріано. Було отримано великий викуп. Для організації регулярного фінансування угруповання Конкутеллі встановила оперативний зв'язок з мафіозною структурою «Ндрангета». Засоби використовувалися на придбання зброї і забезпечення нелегалів.

Конкутеллі разом зі Стефано Делле К'яє перебрався до Іспанії. Брав участь в терористичних атаках на іспанських ультралівих і баскських сепаратистів. За деякими даними, відвідав також Анголу, де брав участь у громадянській війні на боці антикомуністичного руху УНІТА.

Навесні 1976 року Конкутеллі нелегально повернувся в Італію, доставивши партію зброї. Йому вдалося швидко активізувати бойову структуру «Нового порядку».

10 липня 1976 року П'єрлуїджі Конкутеллі і Джанфранко Ферро розстріляли в Римі суддю Вітторіо Оккорсіо, який курував справи щодо неофашистів.

Буржуазна юстиція зупиняється на довічному ув'язненні, революційне правосуддя йде далі.

— Листівка «Нового порядку», залишена на місці вбивства судді Оккорсіо

13 лютого 1977 року був знайдений поліцією та заарештований. Утримувався у в'язницях суворого режиму.

В ув'язненні

[ред. | ред. код]

3 квітня 1981 року Конкутеллі разом з активістом Маріо Туті скоїли внутрішньо тюремне вбивство неофашистського терориста Ермано Буцці [3], запідозрюваного в інформуванні правоохоронних органів. 10 серпня 1982 року з тієї ж причини задушив іншого ув'язненого неофашиста - Карміне Палладіно. Буцці і Палладіно звинувачувалися в терактах на П'яцца Фонтана і на залізничному вокзалі в Болоньї.

16 березня 1978 року суд засудив П'єрлуїджі Конкутеллі до довічного ув'язнення за вбивство Оккорсіо. Ще два довічні терміни були призначені за вбивства Буцці і Палладіно. До четвертого довічного ув'язнення Конкутеллі був засуджений за спроби збройного заколоту.

25 років Конкутеллі відбув в умовах суворого режиму. Здійснив кілька невдалих спроб втечі.

У 2002 році умови утримання Конкутеллі були пом'якшені. У 2008 знову посилені - після виявлення у поверненого з прогулянки Конкутеллі гашишу і ножа [4]. З 2009 року за станом здоров'я переведений під домашній арешт. У 2011 році отримав відстрочку подальшого виконання вироку на дворічний випробувальний термін і умовно вийшов з в'язниці.[5]

У 2008 році опублікована автобіографія П'єрлуїджі Конкутеллі «Я, чорний», написана з допомогою журналіста Джузеппе Ардікі.[2]

Див.також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.repubblica.it/politica/2023/03/15/news/concutelli_morto_terrorismo_nero_ordine_nuovo-392191514/?ref=RHLF-BG-I392195798-P5-S1-T1
  2. ↑ а б П’єрлуїджі Конкутеллі. «Я – чорний» – Літературний клуб Пломінь (укр.). Процитовано 28 жовтня 2019.
  3. ↑ Archivio Corriere della Sera. archivio.corriere.it. Процитовано 28 жовтня 2019.
  4. ↑ Pagina non Trovata. www.ilmessaggero.it. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 28 жовтня 2019.
  5. ↑ La liberazione di Concutelli: la sua storia/1 - FascinAzione. www.fascinazione.info. Процитовано 28 жовтня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=П%27єрлуїджі_Конкутеллі&oldid=39898738