Пакт Еберта — Ґренера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пакт Еберта-Гренера (нім. Ebert-Groener-Pakt) — секретна угода про спільну протидію ліворадикальним угрупуванням, яку під час Листопадової революції 1918 в Німеччини уклали голова Соціал-демократичної партії Німеччини і член Ради народних уповноважених Фрідріх Еберт і голова Вищого військового командування генерал Вільгельм Гренер.

10 листопада 1918 в телефонній розмові з Ебертом Гренер запевнив новий уряд у вірності рейхсверу. Їх загальними цілями були відновлення порядку, відсіч більшовизму і дисципліна в армії для захисту держави. З метою контролю військове керівництво видало розпорядження про створення рад робітничих і солдатських депутатів, але згідно з пактом між Ебертом і Гренером офіцери залишалися в одноосібному підпорядкуванні Гренера, а Генеральний штаб приступив до організації повернення військ з фронту додому.

Цією угодою Еберт мав намір упорядкувати перехід країни від монархії до демократії, але пакт привів до кривавого придушення соціалістичних повстань. На початковому етапі пакт стабілізував засновану в результаті революції Веймарську республіку, але в довгостроковій перспективі гальмував демократичні реформи монархічно і антиреспубліканського налаштованого рейхсвера, який тривалий час представляв собою «державу в державі».

Пакт став надбанням громадськості в 1924 з показань Гренера на мюнхенському процесі за звинуваченням Еберта в зраді батьківщині.

Література[ред.ред. код]

  • Wilhelm Groener: Lebenserinnerungen. Jugend, Generalstab, Weltkrieg. Göttingen 1957.
  • G.W. Rakenius: Wilhelm Groener als erster Generalquartiermeister. Die Politik der Obersten Heeresleitung 1918/19. Boppard 1977.
  • Heinz Hürten (Bearb.): Zwischen Revolution und Kapp-Putsch. Militär und Innenpolitik 1918–1920. Düsseldorf 1977.