Фрідріх Еберт

Фрідріх Еберт
Friedrich Ebert
Фрідріх Еберт
23 вересня 1919 — 28 лютого 1925
Попередник	посада заснована
Наступник	Ганс Лютер (в.о.) Вальтер Сімонс (в.о.) Пауль фон Гінденбург
Голова Ради Народних Уповноважених Німеччини
10 листопада 1918 — 13 лютого 1919
Попередник	посада заснована
Наступник	посада скасована
Рейхсканцлер Німеччини
9 листопада 1918 — 10 листопада 1918
Монарх	Вільгельм II
Попередник	Максиміліан Баденський
Наступник	посада скасована
Міністр-президент Пруссії
9 листопада 1918 — 11 листопада 1918
Монарх	Вільгельм II
Попередник	Максиміліан Баденський
Наступник	Пауль Гірш
Народився	4 лютого 1871(1871-02-04) Гайдельберг, Німецька імперія
Помер	28 лютого 1925(1925-02-28) (54 роки) Берлін, Веймарська республіка
Похований	Берґфрідгоф
Відомий як	політик
Місце роботи	Bremer Citizen newspaperd
Країна	Велике герцогство Баденське і Німеччина
Політична партія	СДПН
Батько	Karl Ebertd
Мати	Katharina Ebertd
У шлюбі з	(з 1894 р.) Луїза Еберт (1873—1955)
Діти	сини Фрідріх (молодший) (1894—1979), Георг (1896—1917), Генріх (1897—1917), Карл (1899—1975) та дочка Амалія (1900—1931)
Релігія	католицька церква і нерелігійність
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Фрідріх Еберт (нім. Friedrich Ebert; 4 лютого 1871, Гайдельберг, Німецька імперія — 28 лютого 1925, Берлін, Веймарська республіка) — німецький соціал-демократ, один з провідних діячів Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), лідер її правого, «ревізіоніського» крила. Перший рейхсканцлер Німеччини після Листопадової революції 1918 року, перший президент Німеччини (Веймарська республіка, 1919—1925), а також перший в історії Німеччини демократично обраний керівник держави.

Біографія

Народився у родині кравця. Беручи участь у профспілковому русі, Еберт домігся політичних висот у Соціал-демократичній партії, ставши генеральним секретарем 1905 року та головою партії 1913 року. У серпні Еберт домігся практично одностайної підтримки СДПН додаткових військових асигнувань, стверджуючи, що вибухнула Перша світова війна була необхідною «оборонним» заходом. Така позиція керівництва партії на чолі з Ебертом та Шейдеманом призвела до розколу у партії, внаслідок чого ліве та лівоцентристське крило покинуло партію на початку 1917 року, утворивши Незалежну соціал-демократичну партію Німеччини.

Фрідріх Еберт (праворуч) та рейхсканцлер Вільгельм Куно.

На тлі інших діячів СДПН Фрідріх Еберт відрізнявся прокайзерівськими поглядами. У бесіді з принцом Максом Баденським напередодні Листопадової революції він висловлював сподівання збереження монархії, а проголошення республіки своїм соратником Філіпом Шейдеманом вважав «самовільним». Побоюючись зростаючого впливу комуністичного Союзу Спартака, очолюваного Розою Люксембург та Карлом Лібкнехтом, а також Незалежної соціал-демократичної партії, яка займала центристську позицію, Еберт наприкінці 1918 року уклав секретну домовленість з керівництвом армії, представленим Людендорфом. Армія брала участь у повсюдних сутичках із спартакістами, що призвело до кривавого придушення повстання спартакістів. Водночас після правого Каппського путчу, відбитого силами німецьких робітників, які оголосили загальнодержавний страйк, до більшості його керівників, багато з яких пізніше приєдналися до НСДАП, уряд Еберта поставився поблажливо — як до сили, яка протистоїть «червоній чумі».

Рейхспрезидентство Еберта ознаменувалося важкою економічною кризою і, на тлі програної Німеччиною війни, політичною нестабільністю. У листопаді 1923 року Еберт навіть вступив у конфлікт з власною партією, яка залишила коаліційний уряд Густава Штреземана. В історичній літературі присутні вкрай суперечливі оцінки діяльності Еберта. Хоча Еберт вважав себе прихильником демократії, комуністи та навіть більшість соратників по партії звинувачували його в радикальних антиробітничих заходах і тим самим — у непрямій підтримці нацизму, що зароджувався.

Помер від апендициту.

Фрідріха Еберта не слід плутати з його сином Фрідріхом Ебертом-молодшим, який за іронією долі брав участь у створенні НДР та її правлячої партії — Соціалістичної єдиної партії Німеччини.

Посилання

• Будинок-музей Фрідріха Еберта [Архівовано 31 березня 2001 у Wayback Machine.] (Friedrich-Ebert-Gedenkstätte) в Гайдельберзі

Література

• Артемов В.А., Кардашова Є.В. Фрідріх Еберт — перший президент Німеччини. — Воронеж, 2001.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фрідріх Еберт