Фрідріх Еберт
Фрідріх Еберт | |
---|---|
Friedrich Ebert | |
23 вересня 1919 — 28 лютого 1925 | |
Попередник | посада заснована |
Наступник | Ганс Лютер (в.о.) Вальтер Сімонс (в.о.) Пауль фон Гінденбург |
Голова Ради Народних Уповноважених Німеччини | |
10 листопада 1918 — 13 лютого 1919 | |
Попередник | посада заснована |
Наступник | посада скасована |
Рейхсканцлер Німеччини | |
9 листопада 1918 — 10 листопада 1918 | |
Монарх | Вільгельм II |
Попередник | Максиміліан Баденський |
Наступник | посада скасована |
Міністр-президент Пруссії | |
9 листопада 1918 — 11 листопада 1918 | |
Монарх | Вільгельм II |
Попередник | Максиміліан Баденський |
Наступник | Пауль Гірш |
Народився | 4 лютого 1871 Гайдельберг, Німецька імперія |
Помер | 28 лютого 1925 (54 роки) Берлін, Веймарська республіка |
Похований | Берґфрідгоф |
Відомий як | політик |
Місце роботи | Bremer Citizen newspaperd |
Країна | Велике герцогство Баден і Німеччина |
Політична партія | СДПН |
Батько | Karl Ebertd |
Мати | Katharina Ebertd |
У шлюбі з | (з 1894 р.) Луїза Еберт (1873—1955) |
Діти | сини Фрідріх (молодший) (1894—1979), Георг (1896—1917), Генріх (1897—1917), Карл (1899—1975) та дочка Амалія (1900—1931) |
Релігія | католицька церква і нерелігійність |
Підпис | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Фрідріх Еберт (нім. Friedrich Ebert; 4 лютого 1871, Гайдельберг, Німецька імперія — 28 лютого 1925, Берлін, Веймарська республіка) — німецький соціал-демократ, один з провідних діячів Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), лідер її правого, «ревізіоніського» крила. Перший рейхсканцлер Німеччини після Листопадової революції 1918 року, перший президент Німеччини (Веймарська республіка, 1919—1925), а також перший в історії Німеччини демократично обраний керівник держави[1].
Народився у родині кравця. Беручи участь у профспілковому русі, Еберт домігся політичних висот у Соціал-демократичній партії, ставши генеральним секретарем 1905 року та головою партії 1913 року. У серпні Еберт домігся практично одностайної підтримки СДПН додаткових військових асигнувань, стверджуючи, що вибухнула Перша світова війна була необхідною «оборонним» заходом. Така позиція керівництва партії на чолі з Ебертом та Шейдеманом призвела до розколу у партії, внаслідок чого ліве та лівоцентристське крило покинуло партію на початку 1917 року, утворивши Незалежну соціал-демократичну партію Німеччини.
На тлі інших діячів СДПН Фрідріх Еберт відрізнявся прокайзерівськими поглядами. У бесіді з принцом Максом Баденським напередодні Листопадової революції він висловлював сподівання збереження монархії, а проголошення республіки своїм соратником Філіпом Шейдеманом вважав «самовільним». Побоюючись зростаючого впливу комуністичного Союзу Спартака, очолюваного Розою Люксембург та Карлом Лібкнехтом, а також Незалежної соціал-демократичної партії, яка займала центристську позицію, Еберт наприкінці 1918 року уклав секретну домовленість з керівництвом армії, представленим Людендорфом. Армія брала участь у повсюдних сутичках із спартакістами, що призвело до кривавого придушення повстання спартакістів. Водночас після правого Каппського путчу, відбитого силами німецьких робітників, які оголосили загальнодержавний страйк, до більшості його керівників, багато з яких пізніше приєдналися до НСДАП, уряд Еберта поставився поблажливо — як до сили, яка протистоїть «червоній чумі».
Рейхспрезидентство Еберта ознаменувалося важкою економічною кризою і, на тлі програної Німеччиною війни, політичною нестабільністю. У листопаді 1923 року Еберт навіть вступив у конфлікт з власною партією, яка залишила коаліційний уряд Густава Штреземана. В історичній літературі присутні вкрай суперечливі оцінки діяльності Еберта. Хоча Еберт вважав себе прихильником демократії, комуністи та навіть більшість соратників по партії звинувачували його в радикальних антиробітничих заходах і тим самим — у непрямій підтримці нацизму, що зароджувався.
Помер від апендициту[1].
Фрідріха Еберта не слід плутати з його сином Фрідріхом Ебертом-молодшим[de], який за іронією долі брав участь у створенні НДР та її правлячої партії — Соціалістичної єдиної партії Німеччини.
- Будинок-музей Фрідріха Еберта [Архівовано 31 березня 2001 у Wayback Machine.] (Friedrich-Ebert-Gedenkstätte[de]) в Гайдельберзі
- ↑ а б «Mit Worten ermordet»(нім.)
- Артемов В.А., Кардашова Є.В. Фрідріх Еберт — перший президент Німеччини. — Воронеж, 2001.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фрідріх Еберт
Попередник: | Рейхсканцлер Німеччини 1918-1919 |
Наступник: |
Максиміліан Баденський | Філіп Шейдеман |
Попередник: | Президент Німеччини 23 вересня 1919 — 28 лютого 1925 |
Наступник: |
Німецька імперія, імператор Вільгельм II |
Пауль фон Гінденбург |
- Народились 4 лютого
- Народились 1871
- Померли 28 лютого
- Померли 1925
- Поховані на цвинтарі Бергфрідгоф у Гайдельберзі
- Президенти Німеччини
- Канцлери Німеччини
- Уродженці Гайдельберга
- Померли в Берліні
- Рейхсканцлери Німеччини
- Персоналії:Веймарська республіка
- Члени Соціал-демократичної партії Німеччини
- Депутати рейхстагу Німецької імперії
- Люди на марках
- Учасники Листопадової революції
- Німецькі антикомуністи