Палінчак Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Палінчак.
Михайло Палінчак
Михайло Михайлович Палінчак
Народився 29 січня 1985(1985-01-29) (39 років)
Ужгород, Українська РСР, СРСР
Громадянство  УРСР → Україна Україна
Національність українець
Діяльність фотограф
Відомий завдяки фотограф
Alma mater Ужгородський національний університет
Батько Михайло
Сайт palinchak.com.ua/projects

Михайло Михайлович Палінчак (нар. 29 січня 1985, м. Ужгород, нині Україна) — український фотограф. Член Національної спілки фотохудожників України (2008), Української Фотографічної Альтернативи (2012). Син Михайла Палінчака.

Життєпис[ред. | ред. код]

Михайло Палінчак народився 29 січня 1985 року в місті Ужгороді.

Фотографувати почав у 2007 році[1]. У 13 років тато подарував йому першу камеру, на якій він відзняв дві плівки[2].

Закінчив факультет міжнародних економічних відносин Ужгородського національного університету (бакалавр), магістратуру Київського Інституту Міжнародних відносин (2007)[3].

Працював головним консультантантом головного департаменту інформаційної політики Офісу Президента України[4].

Захоплення[ред. | ред. код]

Улюблені фотографи — Аарон Сіскінд, Алекс Уебб, Гаррі Груйєр, Георгій Пінхасов, Вільям Еглстон, Сол Ляйтер, Стівен Шор, Трент Парк, Йозеф Судек та книги — «Щоденник» Чака Паланіка; про фотографію «Camera Lucida» Ролана Барта[3].

Доробок[ред. | ред. код]

Учасник понад 60 колективно і особистих виставок в різних країнах світу, таких як: Україна, Нідерланди, Словенія, Сербія, Македонія, Англія, Польща, США, Грузія, Німеччина, Франція, Бельгія, Білорусь, Естонія.

Світлини публікувалися в журналі «Репортер». Після цього публікувався у «The New York Times», «The Washington Post», «The Guardian», «Le Monde» та «Deutsche Welle»[1].

Світлини використані, як ілюстрації

  • у книгах зокрема:
    • «Світ, який ми захищаємо» (2018)[5]

Фотографував Барака Обаму, Дональда Трампа, Ангелу Меркель, Папу Римського[1].

Ініціатор спільноти «Українська Вулична Фотографія»[6].

У 2020 році видав книгу «Anamnesis»[7].

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • переможець[6]
    • 157-ї виставки Royal Photographic Society (UK, 2014),
    • фотоконкурсу газети «День» (UA, 2016),
    • всеукраїнського конкурсу «Фотограф року» у різних номінаціях.

Отримав золото за серію в категорії «Новини», золото за одиночне фото в категорії «Портрет» і срібло за серію в категорії «Портрет» на міжнародному конкурсі репортажної фотографії LifePressPhoto[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Михайло Палінчак: фотограф, який фіксує історію України // Varosh. — 2018. — 15 жовтня.
  2. ↑ Фотограф Петра Порошенка Михайло Палінчак // Новини Закарпаття. — 2017. — 21 лютого.
  3. ↑ а б Михайло Палінчак: у стріт-фотографії техніка – не головне // Varosh. — 2013. — 17 березня.
  4. ↑ Палінчак Михайло Михайлович [Архівовано 2019-07-14 у Wayback Machine.] // Декларації — 2017.
  5. ↑ Світ, який ми захищаємо. — Київ : huss, 2018. — 129 с.
  6. ↑ а б Майстер-класи на Odesa Photo Days // Photo Days.
  7. ↑ Михайло Палінчак. Книга // Фейсбук. — 2020. — 1 серпня.
  8. ↑ Ужгородський фотограф Михайло Палінчак отримав 2 золота та срібло на конкурсі LifePressPhoto (ФОТОРОБОТИ) // 03552. — 2019. — 23 червня.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Україна від 90-х до сьогодні на фото Олександра Чекменьова і Михайла Палінчака: портрет українця на YouTube // UA:Перший. — 2021. — 24 серпня.
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Палінчак_Михайло_Михайлович&oldid=40124919