Пауль Захер
| Пауль Захер | |
|---|---|
| нім. Paul Sacher | |
.jpeg) | |
| Народився | 28 квітня 1906[1][2][…] Базель, Швейцарія[1] |
| Помер | 26 травня 1999[1][2][…] (93 роки) Базель, Швейцарія |
| Поховання | Цвинтар у Гьорнліd |
| Країна |  Швейцарія |
| Діяльність | диригент, композитор, музичний педагог |
| Знання мов | швейцарський варіант німецької мови[2] і Basel Germand |
| Членство | Баварська академія витончених мистецтв |
| Жанр | класична музика |
| У шлюбі з | Maja Sacherd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0755104 |
Пауль Захер (нім. Paul Sacher; 28 квітня 1906, Базель — 26 травня 1999, там само) — швейцарський диригент, музичний педагог і меценат, одна з центральних фігур у музичного життя Швейцарії XX століття.
Походив з заможної родини, а після одруження в 1934 році на Майї Гофман-Штелін, вдові власника фармацевтичного концерну «Hoffmann-La Roche», став одним з найбагатших людей Швейцарії (до 1995 року Захер входив до десятки найбагатших людей світу[4]). Завдяки цьому Захер мав широкі можливості для здійснення своїх музичних ідей.
Навчався в Базельській консерваторії у Жака Хандшіна (музикознавство) і Фелікса Вайнгартнера (диригування).
Вже в 1926 році він заснував і очолив Базельський камерний оркестр, концепція якого полягала в контрастному сполученні в кожній концертній програмі ранньокласичних творів (Й. С. Бах, Г. Ф. Гендель, В. А. Моцарт тощо) з сучасною музикою; в наступному році Захер заснував Базельський камерний хор (обидва колективи працювали під керівництвом Захера до 1987 року).
У 1929 році він очолив Базельське відділення Міжнародного товариства сучасної музики.
У 1933 році заснував і очолив Schola Cantorum Basiliensis — навчальний і науковий заклад, присвячене старовинної музики (в 1954 у воно увійшло до складу об'єднаної Базельської музичної академії, а Захер на наступні 15 років зайняв посаду її директора; за ініціативою Захера в 1960 році в академії відкрився майстер-клас з композиції П'єра Булеза).
У 1941 році Захер заснував ще один оркестр — Collegium Musicum Zurich.
У 1946 році Захер став президентом Швейцарської асоціації музикантів, а з 1955 року обіймав посаду її почесного президента.
Одним з головних інструментів, за допомогою яких Захер впливав на розвиток не тільки швейцарської, а й світової музики, було замовлення нових творів відомим композиторам. Серед композиторів, що писали на замовлення Захера, були Ігор Стравінський, Ріхард Штраус, Бела Барток (в тому числі «Музику для струнних, ударних і челести»), Артур Онеґґер (в тому числі Другу і Четверту симфонії), Пауль Хіндеміт та інші. До 70-річчя Захера написали твори-поздоровлення Крістобаль Альфтер, Лучано Беріо, Бенджамін Бріттен, Альберто Джінастера, Анрі Дютійо, Вітольд Лютославський, Гайнц Голлігер та інших, — 2 травня 1976 р. всі ці твори були виконані на святковому концерті в Цюриху Мстиславом Ростроповичем[5]. До 80-річчя Захера була написана п'єса П'єра Булеза «Sur Incises», удостоєна надалі Премії Гравемаєра.
У 1973 році Захер заснував Фонд Пауля Захера, який з часом став одним з найважливіших музичних архівів Європи. У 1983 році Фонд придбав архів Ігоря Стравінського, потім до нього додалися архіви Антона Веберна і Бруно Мадерно.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118604562 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ Майкл Эмерсон. Впервые самым богатым в мире оказался американец // «Коммерсантъ», № 124 (842), 6.07.1995.
- ↑ Мировые премьеры Мстислава Ростроповича [Архівовано 23 червня 2008 у Wayback Machine.] // Официальный сайт Мстислава Ростроповича
- Офіційний сайт Товариства Пауля Захера
- Max Nyffeler. Der letzte der Patriarchen: Zum 100. Geburtstag von Paul Sacher (нім.)