Пензінський замок
| Пензінський замок | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Пензінський замок | ||||
|
53°20′20″ пн. ш. 15°11′40″ сх. д. / 53.3391194° пн. ш. 15.1946500° сх. д.Координати: 53°20′20″ пн. ш. 15°11′40″ сх. д. / 53.3391194° пн. ш. 15.1946500° сх. д. | ||||
| Тип | замок | |||
| Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини Польщі | |||
| Країна |
 Польща | |||
| Розташування | с. Пензіно, Гміна Старґард, Старгардський повіт, Західнопоморське воєводство | |||
| Засновано | 14 століття | |||
| Сайт | pezino.pl | |||
  Пензінський замок (Польща) | ||||
 | ||||
 Пензінський замок у Вікісховищі | ||||
Пензінський замок (пол. Zamek w Pęzinie, нім. Schloss Pansin) — одна з найкраще збережених житлово-оборонних споруд Померанії[1], що розташована над річкою Кремпель та її притокою Пензінкою у селі Пензіно у гміні Старґард Старгардського повіту Західнопоморського воєводства у Польщі.
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
Замок (у первісному вигляді) було побудовано на межі XIV—XV століть лицарями ордену госпітальєрів Святого Іоанна, які з 1382 року були власниками Пензіна (вони придбали його у родини Борків)[2]. Він мав хороші оборонні якості, що підсилювалися його розташуванням поміж двох річок. Замок, побудуваний на штучному пагорбі, складався з оборонних мурів, що утворювали неправильний чотирикутник та житлового будинку, що прилягав до східної частини мурів. У південно-західному куті комплексу було споруджено потужну вежу кінцевої оборони[2]. Житлове крило мало вікна лише із західної внутрішньої сторони.
У 1492 році замок перейшов у володіння до родини Борків як спадковий лен ордену у приватному володінні[2]. Спочатку Борки проводили лише незначні будівельні роботи, пробиваючи, між іншим, віконні отвори у східній частині муру та прикрашаючи житлове крило декоративними щипцями[2]. Близько 1600 року розпочалися масштабні будівельні роботи, в ході яких було, серед іншого, споруджено триповерхове житлове крило та загалом перетворено весь замок на ренесансну резиденцію із лише частково збереженими оборонними формами[2]. Будинки було оштукатурено та вкрито рустикацією.
З 1680 року замком управляла родина Путткамерів, які у 1703 році стали його власниками[2]. У середині ХІХ століття вони добудували до замку нове крило у неоготичному стилі[2]. У 60-их роках XIX століття Путткамери упорядкували околиці замку, знісши господарські споруди. На їхньому місці було закладено паркові зони, а також побудовано садовий павільйон. Там же знаходяться руїни каплиці.
У 1935 році у східному крилі спалахнула пожежа, яка завдала йому серйозних пошкоджень. Під час реконструкції, проведеної у 1936—1940 роках, було споруджено спільну кроквяну систему для готичного та неоготичного крил, а також вирівняно їх обрис. Поруч із південною частиною мурів було споруджено нове, так зване, надбрамне крило (з переїздом, що веде до внутрішнього подвір’я)[2].
Після Другої світової війни замок перейшов у володіння сількогосподарського підприємства з Пензіна. Його стан поступово погіршувався. У 1977 році розпочався генеральний ремонт замку, який мав стати садибою Комбінату державних сільськогосподарських підприємств[2]. Було здійснено спробу відновити зовнішній вигляд будівлі з 1939 року. Планувалося, що у замку також будуть розміщуватися бібліотека та регіональний музей. Реконструкцію було завершено у 1990 році[2]. Внаслідок політичних змін, які незабаром відбулися, вже у 1996 році замок продали приватному власнику[3].
Архітектура[ред. | ред. код]
Західне (ренесансне) крило прилягає до вежі з півдня і має подібну до неї ширину (близько 10 м). Воно є триповерховою будівлею з підземеллям. На поверхах є по одній великій залі. Зала першого поверху має циліндричне склепіння з люнетами У наш зал зала використовується у гастрономічних цілях. Зала на другому поверсі має залізобетонну стелю, облицьовану деревиною, що імітує її довоєнний вигляд. Ця зала присвячена історії замку; тут також є ренесансний камін і данскер у формі еркера. У залі на третьому поверсі представлена виставка історичних костюмів, пов’язаних із придворною культурою. Виставка створена завдяки фінансовій підтримці Європейського Союзу. На горищі є кілька кімнат, розділених фахверковими стінами.
Східна частина замку у наш час складається з двох крил, що примикають одне до одного довшими сторонами: готичного (із заходу) та неоготичного (зі сходу).
Вхід до готичного крила спершу знаходився посередині фасаду зі сторони подвір'я (зараз він розташований у надбрамному крилі). Нинішній вигляд фасаду зі сторони подвір’я було виконано під час ремонтно-модернізаційних робіт у 1902 року на основі іконографічних джерел та зовнішнього вигляду збереженої верхньої північної частини[2]. Під час ремонту в 1935—1940 роках крило було злегка видовжено з південного боку та вибудовано нову щипцеву стіну. Щипцева стіна з північного боку зберегла пізньоготичні елементи (включаючи вікно, увінчане аркою)[2].
Неоготичне крило, що має таку ж висоту, як і готичне, було споруджене у 1853 році за проєктом берлінського архітектора Йоганна Генріха Старка[2]. Спочатку воно було накрите окремим дахом. Уніфікація дахового покриття, разом із його підвищенням, відбулася під час ремонту у 30-их роках XX століття[2].
Південне або надбрамне крило було споруджене 1936—1940 роках з використанням існуючого тут куртинного муру та в'їзної брами, яка розташовувалася у ньому по центру[2]. Зі сторони подвір'я було додано аркадну стіну, на якій надбудовано приміщення другого поверху, з п’ятьма досить великими вікнами із зовнішньої сторони. Все крило було покрито двосхилим дахом. В наш час на рівні першого поверху знаходяться переходи до східного крила та до підземелля вежі. Над брамою (ззовні) знаходиться герб родини Путткамерів, що датується початком XVIII століття[2].
З півночі замкове подвір'я обмежується куртиновим муром, у якому у другій половині XVIII століття було вибито браму, що вела до парку[2]. Через різницю у висоті, до брами ззовні додали дерев’яну рампу, що забезпечувала можливість безпечного спуску. У наш час рампи немає, а брама постійно зачинена. Над брамою на висоті другого поверху знаходиться вузький коридор, що з'єднує західне та східне крила.
Вежа кінцевої оборони розташована у південно-західному куті замку. Нижню частину вежі було побудовано на квадратному плані з ератичних валунів. Верхні частини було побудовано з цегли, вони мають форму кола. Початкова висота вежі невідома, припускається, що вона могла складати близько 25 м[2]. Усередині вежі знаходиться підземелля глибиною 14,5 м[2]. Це невелика кімната на квадратному плані (довжина сторони лише 2 м)[2]. До нього можна дістатися лише згори, використовуючи мотузку або довгу драбину.
Світлини[ред. | ред. код]
-
Західне крило та вежа -
Східне крило -
Східне крило зі сторони подвір'я -
Надбрамне крило -
Надбрамне крило зі сторони подвір'я -
Вежа кінцевої оборони -
Північна куртина зі сторони подвір'я
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kalita-Skwirzyńska, Kazimiera.; Zitzewitz, Lisaweta von. (2013). Pęzino = Pansin. Kulice: Fundacja Akademia Europejska Kulice-Kültz. ISBN 978-83-935718-3-3. OCLC 879912876.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Kalita-Skwirzyńska, Kazimiera (1945- ).; Opęchowski, Mirosław (1965- ).; Nekanda-Trepka, Janusz (1944- ). (1996). Pęzino. Szczecin: Ośrodek Dokumentacji Zabytków. oddział. ISBN 83-86334-31-2. OCLC 864405618.
- ↑ Historia Zamku. Zamek w Pęzinie. Процитовано 7 червня 2020.