Пенін
| Пенін | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | дискредитований (D)[d] |
Пенін (рос. пеннин; англ. pennine; нім. Pennin n) — мінерал, алюмосилікат шаруватої будови з групи магнезіальних хлоритів.
Синоніми: гідроталькіт, джапаніт, пенініт.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: (MgAl)6[(OH)2|Al0,5-0,9Si3,5-3,1 O10].
Містить (%): MgO — 36,1; Al2O3 — 18,4; SiO2 — 32,5; H2O — 13,0.
Сингонія моноклінна. Утворює лускуваті та пластинчасті агрегати, а в порожнинах — друзи і окремі кристали пластинчастого, лускуватого, таблитчастого, інколи діжкоподібного габітуса.
Спайність досконала.
Густина 2,66.
Твердість 2-3.
Колір пляшково-зелений різних відтінків, рожевий, фіолетовий, сріблясто-білий.
Блиск скляний. На площині спайності перламутровий полиск. Лусочки гнучкі, але не пружні.
Важливий породоутворювальний мінерал хлоритових сланців.
За назвою Пеннінських Альп (J.Fröbel, E.Schweizer, 1840).
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- пенін манґанистий (різновид пеніну, який містить 2,3 % MnO),
- пенін нікелевий (Ni-вмісний різновид пеніну).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Пенін // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Пенін // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
