Періодонт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Періодонт — це сполучнотканинне утворення, розташоване в щілиноподібному просторі шириною 0,2-0,25 мм між альвеолою і цементом кореня зуба. Складається з волокнистих структур, клітинних елементів та основної речовини. Волокна поєднані в товсті пучки, які щільно вплітаються з одного боку в цемент кореня зуба, а з іншого — у кісткову тканину альвеоли. Біля верхівки кореня вони мають радіальний напрямок, а в інших ділянках косий, біля шийки зуба — горизонтальний. Окрім колагенових волокон в періодонті наявні також ретикулінові, еластичні та окситаланові волокна. Серед клітинних елементів у періодонті знаходяться фібробласти, гістіоцити, макрофаги, тучні клітини, незначна кількість остеобластів, цементобластів, епітеліальних клітин. Основна речовина періодонту, що представлена високомолекулярними полісахаридами, забезпечує перебіг основних обмінних процесів у періодонті. До функцій періодонту відносять:

  • опорно-утримуючу
  • амортизуючу
  • трофічну
  • пластичну
  • сенсорну
  • захисну.

У вікових змінах періодонту можна виділити 3 етапи:

  • період з 20 до 24 років, характеризується розвитком і формуванням нормальної структури
  • період з 25 до 40 років, характеризується стабільністю будови
  • період після 40 років, характеризується деструктивними змінами у періодонті у вигляді розволокнення окремих пучків колагенових волокон, зміни тинкторіальних властивостей. Особливістю цого є те, що розволокнення більше виражене у пришийковій ділянці зуба.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]