Петар Нейков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петар Нейков
болг. Петър Нейков
Народився1879(1879)
Бреїла
Помер1968(1968)
Софія
ПохованняЦентральний цвинтар Софіїd
Діяльністьдипломат, публіцист
Alma materЖеневський університет

Петар Нейко (болг. Петър Нейков; нар. 1879, Бреїла — пом. 1968, Софія — болгарський дипломат і публіцист. Консул Болгарії в Києві, Українська Держава (1918)[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Браїлі, Валахія. Його батько родом з Копривштиці і його мати з Свіштова. Його бабуся по материній лінії була грекинею з Принцевих островів в Мармуровому морі недалеко від Стамбула. Вчився в Браїлі, Свіштові та Софії. Між 1899 і 1903 вивчав право у Женеві. Одружився зі швейцаркою, дочкою багатого власника пивоварного заводу в Женеві.

Після закінчення університету він приєднався до Міністерства закордонних та релігійних справ Болгарії. Співпрацював з гумористичною газетою «Болгарія» під псевдоніми «Дипломатус Магнус» і «Магнус». Через символічний протест проти короля Фердинанда I в 1905 був звільнений з міністерства.

З 1906 почав викладати у вищій школі та займався журналістикою. Підтримував дружні відносини з такими людьми, як Александр Малинов, Елин Пелин, Александар Божинов, Александар Балабанов, Іван Вазов.

У 1905 зустрів Лору Каравелову, зустрічається з нею з перервами до 1910 і через неї розлучився зі своєю першою дружиною.

Навесні та влітку 1918 р. був направлений асистентом посла Івана Шишманова в болгарське дипломатичне представництво в Українській Державі, здійснював консульські функції.

З листопада 1918 по 1920 рік керував болгарською місією в Будапешті.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Петър Нейков, «Техните образи. Спомени», Издателство «Български писател», София, 1956.
  • Петър Нейков, «Завчера и вчера. Скици от миналото», Издателство «Български писател», София, 1959; преиздадена през 1981 г.
  • Петър Нейков, «Спомени за Кирил Христов». В: «Кирил Христов, Димитър Бояджиев, Теодор Траянов в спомените на съвременниците си», Издателство «Български писател», София, 1969.
  • Петър Нейков, «Спомени», Издателство на Отечествения фронт, София, 1990.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]