Іван Вазов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Вазов
болг. Иван Вазов
BASA-937K-1-410-7-Ivan Vazov (cropped).JPG
Ім'я при народженні Іван Мінчов Вазов
Псевдо Пейчин, Добринов, Ц-в, Д. Н-ров, Т. Габровски, Боянец, Белчин, Н-чев и др.
Народився 9 липня 1850(1850-07-09)[1]
Сопот, Османська імперія
Помер 22 вересня 1921(1921-09-22)[1][2][…] (71 рік)
Софія, Болгарія
Поховання
Громадянство Болгарія
Національність болгарин
Діяльність громадський діяч, поет, прозаїк, драматург
Мова творів болгарська
Напрямок реалізм
Жанр лірика, епос, драма
Magnum opus Under the Yoked
Членство Болгарська академія наук
Партія Народна партія
Рід Vazovd
Батько Mincho Vazovd
Мати Саба Вазова
Брати, сестри Georgi Vazovd, Владимир Вазов, Борис Вазов, Kiril Vazovd і Mihail Vazovd
У шлюбі з Atina Bolyarskad
Нагороди

CMNS: Іван Вазов у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Академік Іва́н Ва́зов (болг. Иван Вазов; 9 липня 1850, Сопот, Османська імперія — 22 вересня 1921, Софія, Болгарія) — болгарський письменник і громадський діяч. Академік БАН. Міністр народної освіти Болгарії (1897—1899).

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався у Пловдивській гімназії. 18721873 вчителював у Свиленграді.

Учасник національно-визвольного руху. 18761877 мешкав у Румунії, де зблизився з політичною еміграцією. Під час російсько-турецької війни 1877—1878 служив у російській армії.

18871889  жив в Україні, в Одесі. Емігрувавши до Князівства Болгарія, продовжив активну громадську і літературну діяльність. Автор багатьох поем і поетичних збірок, сповнених національного пафосу. Творчість Вазова у болгарській літературній критиці зараховують до критичного реалізму.

Пам'ятник Івану Вазову у рідному місті Сопот

Вазов і Україна[ред. | ред. код]

З творчістю Тараса Шевченка Вазова ознайомив учитель і культурний діяч П. Белчев, який розповів учням про долю українського поета і прочитав уривок з поеми «Катерина». Під враженням від цього твору Вазов пізніше написав поему «Громада» (1880). Певний вплив Шевченка відчувається в поемах «Загорка» (1883), «У царстві самодив» (1884), у поезіях «Іванка» (1878), «Красуня» (1879), «Малина» (1880), «Затужив Бунарджик» (1882), «Пловдив» (1883), «Любену Каравелову» (1884).

Згадки про Тараса Шевченка, які трапляються у літературно-критичних працях Вазова — нотатці про Миколу Костомарова (надрукована у «Зібранні творів» Вазова (том 18, Софія, 1957)), рецензії (1885) на 15-ту книжку «Периодическо списание» («Періодичний журнал»), дорожніх нотатках «Поза Болгарією» (газета «Денница» («Ранкова зоря», 1891)), — свідчать про те, що він добре знав головні віхи життєвого і творчого шляху Шевченка. Український переклад поезії Івана Вазова здійснив Павло Грабовський, яка опублікована у збірці «З чужого поля» в 1895 році.

Переклади українською мовою[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Вазов Іван Мінчев // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. : у 2 т. / За ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 222.