Петр В'ячеслав Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петр В’ячеслав Іванович
Народився 17 лютого 1848(1848-02-17)
Опочно, Чехія
Помер 5 квітня 1923(1923-04-05) (75 років)
Брно, Чехія
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаFlag of Russia.svg Російська імперіяЧехія Чехія
Національність чех
Діяльність музикознавець
Відомий завдяки музичний теоретик, композитор

Петр В'ячеслав Іванович (Претр, Претра Вацлав) (* 17 лютого 1848(18480217), Опочно, Чехія — †5 квітня 1923, Брно, Чехія) — український і чеський філолог, музичний теоретик, композитор та музичний письменник.

Його праці:

  • «Про Піфагорову гармонію сфер»,
  • «Наново відкриті пам'ятники грецької музики»,
  • «До питання про латинську орфоепію» — 1891,
  • «Елементи античної гармоніки» — 1896,
  • «Про мелодичний склад арійської пісні» — 1897,
  • «Про склади, строї та лади в дивньогрецькій музиці» — 1901,
  • «Мова та спів. Лінгвістично-музичне дослідження» — 1906.

З його композицій є відомими декілька хорів з акомпанементом оркестру.

Філологію вивчав в 1869–1872 роках в Празькому, по тому в Петербурзькому університетах. Музикою в Празі займався під керівництвом Ф. З. Скугерського.

З 1873 року жив на теренах сучасної України, викладав стародавні мови в гімназіях Києва, Одеси, Кам'янця-Подільського.

У 1885 році став директором 5-ї гімназії та приват-доцентом Київського університету.

З 1885 Петр активно організовував екскурсії для учнів гімназії. Спочатку це були одноденні подорожі по Дніпру, по навколишнім містам, далі з 1892 — до Криму, Кавказу, Уралу, міст Росії. З часом став проводити закордонні поїздки.

В 1908–1917 роках працював професором Історико-філологічного інституту в Ніжині, в 1918–1920 — Українського інституту в Камянці-Подільському.

В 1912 році був помічником-скарбником Флоринського Тимофія в Товаристві допомоги південним слов'янам — разом з педагогом 1-ї київської школи Миколою Глокке та фінансистом Олексієм Цитовичем.

1921 року повернувся на батьківщину, де був обраний почесним професором університету Брно.

Джерела[ред. | ред. код]