Печек Ігнац
| Печек Ігнац | |
|---|---|
| нім. Ignaz Petschek | |
 | |
| Народився |
14 червня 1857[1][2][…] Колін, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[3][4] |
| Помер |
15 лютого 1934[1][2][…] (76 років) Усті-над-Лабем, Усті-над-Лабем, Чехія[5][2][…] |
| Країна |
 Австро-Угорщина |
| Діяльність | підприємець, банкір, промисловець, торговець, меценат |
| Галузь | Комерція (значення)[2], промисловість[2] і меценатство[2] |
| Рід | Petschek familyd |
| Брати, сестри | Julius Petschekd і Isidor Petschekd |
| Діти | Frank C. Petschekd, Ernest Frederick Petschekd і William Petschekd |
Ігнац Пе́чек (нім. Ignaz Petschek; 14 червня 1857, Колін — 15 лютого 1934, Усті-над-Лабем) — богемський підприємець єврейського походження, банкір, торговець вугіллям і промисловець.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї єврейського лихваря Мойсея Печека.
З 1874 навчався на банківського працівника в Празькому банківському об'єднанні і потім отримав посаду на цукровому заводі в Лоуні. Заводська залізнична гілка також використовувалася для реалізації бурого вугілля, що надходив із Північно-Богемського вугільного басейну. Працюючи в ауссізькій конторі цукрового заводу, Печек оцінив зростаючу цінність вугілля і в 1880 звільнився, щоб самостійно зайнятися вугільним бізнесом. Спочатку він виконував комісіонерські функції, обзавівся зв'язками і з 1882 тісно співпрацював з віденським Англо-Австрійським банком.
До 1892 збільшив в 10 разів обсяги видобутку вугілля на шахтах, що належали банку в Північній Богемії.
На рубежі століть володів контрольним пакетом акцій кількох вугільних шахт. Разом зі старшим братом Юліусом Печеком він придбав значну частину буровугільних розробок під Мостом, а з 1920 був співвласником банківського будинку «Пічок і Ко.» в Празі.
Після Першої світової війни брати Печеки збільшили свої володіння в Центрально-Німецькому буровугільному районі та придбали контрольні пакети акцій вугледобувних підприємств поблизу Мойзельвіца, Розіца та Борни.
У 1926 вони стали мажоритарними акціонерами ще кількох вугільних компаній у Німеччині.
До 1932 у власності Печеків перебувало понад половину розробок бурого вугілля у Центральній Німеччині. Незабаром Печеки також домінував у Нижньлужицькому буровугільному районі.
Після смерті Ігнаца Печека наприкінці 1930-х власність його сім'ї в Третьому рейху зазнала націоналізації.
Після закінчення Другої світової війни у радянській зоні окупації Німеччини буровугільні підприємства було переведено у громадську власність.
Після мирної революції в НДР у 1990-і спадкоємці Печеков намагалися отримати компенсацію за збитки у розмірі 400 млн німецьких марок.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в https://www.deutsche-biographie.de/sfz10746.html
- ↑ а б в г д е ж Czech National Authority Database
- ↑ а б в г д The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Regional Database of the Central Bohemian Research Library in Kladno
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #135667186 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Література[ред. | ред. код]
- А. Шарый, Я. Шимов. Игнац Печек, угольщик // Корни и корона: Очерки об Австро-Венгрии: судьба империи / под ред. А. Райской. — М. : КоЛибри, 2011. — С. 157. — 5000 прим. — ISBN 978-5-389-01371-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія Архівна копія на сайті Wayback Machine. (нім.)
- Біографія Архівна копія на сайті Wayback Machine. (нім.)