Пласка Земля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Гравюра Фламмаріона, на якій зображено астронома, що досяг краю «пласкої землі», 1888
Емблема ООН містить полярне азимутальне еквідистантне зображення Землі.

Пласка́ Земля́ — застаріла концепція, за якою Земля має форму площини або диска з арковою банею. Концепція плоскої Землі була присутня в космогонії та міфології багатьох народів давнини, зокрема, стародавніх єгиптян, вавилонян, в ранньому індуїзмі, буддизмі та скандинавській міфології. В результаті розвитку астрономії та географії в Стародавній Греції була залишена вченими, а кулястість Землі отримала переконливе наукове обгрунтування.

Парадигму сферичної Землі розроблено в грецькій астрономії, починаючи з Піфагора (6 століття до н. е.), хоча більшість передсократівців усе ще вірили, що Земля пласка. Аристотель ствердив сферичну форму Землі на емпіричних підставах близько 330 року до н. е., і знання про сферичну форму Землі відтоді поступово виходить за рамки елліністичного світу. Уявлення, що мали освічені європейці за часів Колумба, коли вважали, що Земля пласка, і його мандрівка, що знищила це переконання, зветься «Міф про пласку Землю». Британське історичне товариство 1945 року це уявлення поставило на друге місце серед 20 найпоширеніших помилок в історії. Хоча нині існує т. зв. Товариство пласкої Землі, щой досі обстоює цю концепцію.

У сучасну епоху розповсюдження комунікаційних технологій та соціальних медіа-платформ, таких як YouTube, Facebook та Twitter, дали людям, відомим або маловідомим, платформу для поширення псевдонаукових ідей. В наш час[Коли?] знову набула поширення гіпотеза пласкої Землі.[джерело?]

Сонячне затемнення 21 серпня 2017 року породило численні відео YouTube, які мали на меті показати, що земля пласка.

Джерела[ред.ред. код]

  • Continuation of Greek concept into Roman and medieval Christian thought: Reinhard Krüger: Materialien und Dokumente zur mittelalterlichen Erdkugeltheorie von der Spätantike bis zur Kolumbusfahrt (1492)
  • Direct adoption of the Greek concept by Islam: Ragep, F. Jamil: «Astronomy», in: Krämer, Gudrun (ed.) et al.: Encyclopaedia of Islam, THREE, Brill 2010, without page numbers
  • Direct adoption by India: D. Pingree: «History of Mathematical Astronomy in India», Dictionary of Scientific Biography, Vol. 15 (1978), pp. 533−633 (554f.); Glick, Thomas F., Livesey, Steven John, Wallis, Faith (eds.): «Medieval Science, Technology, and Medicine: An Encyclopedia», Routledge, New York 2005, ISBN 0-415-96930-1, p. 463
  • Adoption by China via European science: Jean-Claude Martzloff, «Space and Time in Chinese Texts of Astronomy and of Mathematical Astronomy in the Seventeenth and Eighteenth Centuries», Chinese Science 11 (1993—1994): 66-92 (69) and Christopher Cullen, «A Chinese Eratosthenes of the Flat Earth: A Study of a Fragment of Cosmology in Huai Nan tzu 淮 南 子», Bulletin of the School of Oriental and African Studies, Vol. 39, No. 1 (1976), pp. 106—127 (107)
  • Russell, Jeffrey B.. The Myth of the Flat Earth. American Scientific Affiliation. Приступљено на дан 14. 3. 2007.
  • Members of the Historical Association (1945). Common errors in history, General Series, G.1, London: P.S. King & Staples for the Historical Association., pp.4–5. The Historical Association published a second list of 17 other common errors in 1947.