Плаунові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Плаунові
Lycopodium plant.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клас: Lycopodiopsida
Порядок: Lycopodiales
Родина: Плаунові (Lycopodiaceae)
P.Beauv.
Підродини
Commons-logo.svg Вікісховище: Lycopodiaceae

Плауно́ві (Lycopodiaceae) — родина примітивних судинних рослин. Плаунові поширені на більшій частині суші, оминаючи Антарктиду й пустелі.

Вважається, що плаунові структурно подібні найранішим судинним рослинам. Ці рослини розмножуються спорами, не утворюють квіток та не виробляють насіння.

Опис[ред. | ред. код]

Це багаторічні трав'янисті рівноспорові, наземні або епіфітні рослини, без ризофорів. Гаметофіти двостатеві, підземні і напівпідземні, сапрофітні або напівсапрофітні, дозрівають протягом одного року або за 3-15 років. Вони мають мале, фрактальне листя, прості спори, що формуються у спорангіях в основах листя, дихотомічні стебла і загалом просту форму, що нагадує крихітну булаву.

Поширення в Україні[ред. | ред. код]

Найпоширеніші в Україні види — плаун колючий (плаун річний), плаун булавовидний, плаун двогострий. Вони відрізняються один від одного за такими ознаками:

  • плаун колючий — стебло несплющене, спороносні колоски одиничні, сидячі;
  • плаун булавовидний — стебло несплющене, по 2-5 спороносних колосків на довгих ніжках;
  • плаун двогострий — стебло сплющене.

Значення[ред. | ред. код]

Порошок сухих спор плаунових, відомий як лікоподіум, використовувався у Вікторіанському театрі щоб справляти враження полум'я. Підкинуті у повітря спори згоряють швидко і яскраво, але з виділенням незначної кількості тепла, що вважалося безпечним за стандартами того часу.

Класифікація[ред. | ред. код]

Охоронний статус[ред. | ред. код]

Деякі з плаунових — рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України, серед яких: плаун баранець (Lycopodium selago) та плаун колючий (Lycopodium annotium).[1]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Єлін Ю. Я., Оляніцька Л. Г., Івченко С. Г. Шкільний визначник рослин. — К.: «Радянська школа», 1988