Площа Леніна (станція метро, Новосибірськ)
Координати: 55°01′48″ пн. ш. 82°55′14″ сх. д. / 55.03000° пн. ш. 82.92056° сх. д.
| Площа Леніна | |
|---|---|
 | |
| Загальні дані | |
| Тип | односклепінна мілкого закладення |
| Кількість | 1 |
| Тип | острівна |
| Форма | пряма |
| Довжина | 100 м |
| Ширина | 10 м |
| Дата відкриття | 28 грудня 1985 |
| Архітектор(и) | Гецкин А. С.(рос.) |
| Інженер(и)-конструктор(и) | Романов В.И. (рос.), Шапошников В. Д.(рос.), Кальян С. С.(рос.) |
| Будівельник(и) | ТЗ №27 «Новосибірськметробуд» |
| Виходи до | Червоний проспект , Вокзальна магістраль , пл. Леніна, вул. Депутатська, вул. Орджонікідзе |
| Час відкриття | 06:00 |
| Час закриття | 0:00 |
 | |
| Ленінська лінія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
«Площа Леніна» (рос. Площадь Ленина) — станція Ленінської лінії Новосибірського метрополітену. Знаходиться між станціями «Жовтнева» і «Червоний проспект».
Територіально станція розташовується в Центральному районі Новосибірська, під центральною площею міста.
Введена в експлуатацію 28 грудня 1985 у складі 1-ї пускової ділянки першої черги з п'яти станцій.
Технічна характеристика[ред. | ред. код]
Конструкція станції — односклепінна мілкого закладення
Вестибюлі і пересадки[ред. | ред. код]
Станція має два підземних вестибюля — північний і південний. З платформою вестибюлі з'єднуються тристрічковими ескалаторами, кожен завдовжки 15 м)[1]. Балюстради південного ескалатора виконані з нержавіючої сталі (до 2011 року були з оргаліту коричневого кольору). Обидва вестибюля мають по два входи.
На станцію пасажири можуть потрапити через шість входів, велика частина з яких вбудовані в будівлі, а інші являють собою відкриті сходові спуски. З чотирьох входів на станцію три суміщені з підвуличними переходами, а один (№ 3) вбудований в історичну будівлю Міського торгового корпусу[2].
У підвуличних переходах розташовані «живі куточки». Так, у південному переході (до мерії) за скляною перегородкою встановлені клітки з хвилястими папугами . А в північному переході (до Вокзальної магістралі) розташовується зоомагазин з акваріумом. Також в північному переході на підлозі вибиті цифри року здачі станції (1985).
Оздоблення[ред. | ред. код]
Станція оздоблена мармуром різних сортів. Торцеві стіни над посадковою платформою прикрашені панно з кольорового каменю, що відбивають велич країни і революційне минуле міста. Художнє рішення стін розроблено ленінградськими художниками. Варіанти оформлення станції представлені на ілюстраціях. Наприкінці 2011 року вперше в новосибірському метро пластикове облицювання балюстради ескалаторів вестибюля № 2 була замінена на металеве.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В новосибирском метро появились стальные балюстрады (фото) — НГС.НОВОСТИ, 08.12.2011. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 27 квітня 2014.
- ↑ Станция «Площадь Ленина» — МетроЭНСК. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 27 квітня 2014.
Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]
- Станція «Площа Леніна» - Офіційний сайт Новосибірського метрополітену, 2012 [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Опис і фотографії станції «Площа Леніна» на сайті «Світ метро» [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Схема станції «Площа Леніна»(рос.)
- Станція «Площа Леніна» (2009) — Gelio [Архівовано 19 березня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Станція «Площа Леніна» — МетроЭНСК [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.](рос.)
