Позмогов Анатолій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Анатолій Іванович Позмогов
Позмогов.jpg
Народився 16 квітня 1921(1921-04-16)
Помер 29 травня 2004(2004-05-29) (83 роки)
Київ
Громадянство Україна Україна
Alma mater Ташкентський медичний інститут
Сфера інтересів радіологія, рентгенологія, онкологія
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Нагороди
Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Трудового Червоного Прапора

Анатолій Іванович Позмогов (16 квітня 1921 — 29 травня 2004, Київ) — український радіолог, рентгенолог і онколог, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки УРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 квітня 1921 року в Ташкенті. У 1943 році закінчив лікувальний факультет Ташкентського медичного інституту. Як старший лікар полку брав участь у німецько-радянській війні.

У 1952 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук на тему «Томофлюорографія в рентгенодіагностиці туберкульозних каверн», в 1962 році — доктора медичних наук на тему «Діагностичне значення томографії при раковому ураженні гортані»; в 1963 році йому було присвоєно звання професора. З 1947 року працював в Київському науково-дослідному рентгенорадіологічному та онкологічному інституті. Пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до директора інституту, на посаді якого був з січня 1971 року по вересня 1987 року.

До 1971 року, протягом трьох років, був проректором з наукової роботи Київського медичного інституту та завідувачем кафедрою рентгенології і радіології того ж інституту, потім протягом п'яти років — заступником директора Київського НДІ експериментальної та клінічної онкології.

З 1987 року і до кінця життя працював головним науковим співробітником-консультантом Українського НДІ онкології та радіології (нині — Національний інститут раку МОЗ України).

Помер 29 травня 2004 року в Києві.

Наукова і громадська діяльність[ред. | ред. код]

Створив рентгенологічну школу своїх послідовників. Підготував 6 докторів і 11 кандидатів наук. Опублікував понад 300 наукових робіт та 8 монографій. Понад 20 робіт опубліковано в зарубіжних виданнях.

Вніс істотний внесок у розробку і впровадження в медичну практику ряду діагностичних та лікувальних методів в області рентгенології, радіології та онкології. У 1986 році у зв'язку з аварією на ЧАЕС в короткий термін зумів мобілізувати колектив на перебудову профілю інституту та створення умов для прийому та ефективного лікування хворих з гострою променевою хворобою.

Протягом понад 20 років був головним рентгенологом МОЗ УРСР, головою Вченої ради КНДРРОІ, головою Українського республіканського товариства рентгенологів і радіологів (нині — Асоціація радіологів України), заступником голови Всесоюзних товариств рентгенологів і радіологів, а також онкологів, членом Президії Вченої ради МОЗ України, членом редколегії низки журналів, віце-президентом медичної секції Українського товариства культурних зв'язків із зарубіжними країнами, членом Президії СООД СРСР, членом Виконкому Асоціації радіологів України. Обирався депутатом Київської міської ради.

Відзнаки, пам'ять[ред. | ред. код]

меморіальна дошка

Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни 2 ступеня, Трудового Червоного Прапора, 9 медалями, значком «Відмінник охорони здоров'я». В 1979 році йому присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки УРСР.

У 2011 році в Києві, на фасаді будівлі Національного інституту раку, по вулиці Васильківській 43/33, де з 1971 до 1987 року працював директором Анатолій Позмогов, встановлено бронзову меморіальну дошку.

Джерела[ред. | ред. код]