Полін Нірамасугуко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Полін Нірамасугуко
фр. Pauline Nyiramasuhuko
Народилася квітень 1946
Ndorad, Руанда-Урунді
Країна  Руанда
Діяльність політична діячка
Alma mater Національний університет Руанди
Напрямок Сила хутуd
Партія Національний республіканський рух за демократію і розвитокd і Тимчасовий уряд Руандиd
Родичі Béatrice Munyenyezid
У шлюбі з Maurice Ntahobarid

Полін Нірамасугуко (фр. Pauline Nyiramasuhuko; (квітень 1946, Ndorad, Руанда-Урунді) — руандійський державний і політичний діяч[1]. Обіймала посаду міністра у справах сім'ї та покращення становища жінок Руанди. Була засуджена за підбурювання військ та ополченців до зґвалтувань під час геноциду в Руанді в 1994 році у складі «процесу Бутаре» у Міжнародному трибуналі щодо Руанди (МТР) в Аруші, Танзанія[2]. У червні 2011 року була визнана винною за семи пунктами звинувачення та засуджена до довічного ув'язнення. Стала першою жінкою, засудженою МТР за геноцид[3][4], та першою жінкою, засудженою за організацію зґвалтувань у ході геноциду[5].

Ранній період життя та кар'єра[ред. | ред. код]

Народилася 1946 року в невеликому селищі Ндора, провінція Бутаре Руанди, в бідній родині хуту[6][7]. Навчалася в середній школі Ecole sociale de Karubanda[8], де потоваришувала з Агатою Хабіаріманою, майбутньою дружиною Жювеналя Габ'ярімана, який став президентом Руанди в 1973 році[6].

Після закінчення навчання працювала соціальним працівником[8]. В 1968 році одружилася з Морісом Нтахобалі, від якого у неї народилося четверо дітей[6][8]. Один із їхніх дітей, Арсен Шалом Нтахобалі, був засуджений Міжнародним трибуналом щодо Руанди за участь у геноциді[9]. Працювала у державному міністерстві соціальних справ, навчаючи жінок питанням здоров'я та догляду за дітьми[6]. У 1986 році вступила до Національного університету Руанди, де вивчала право[8]. У 1992 році була призначена міністром у справах сім'ї та покращення становища жінок в уряді Жювеналя Габ'ярімана[6][10].

Геноцид у Руанді[ред. | ред. код]

Геноцид у Руанді розпочався 7 квітня 1994 року, одразу після вбивства Жювеналя Габ'ярімана та Сіпріена Нтар'яміри. Озброєні групи хуту були розгорнуті по всій сільській місцевості. Вони встановили контрольно-пропускні пункти, щоб відокремити тутсі, що втікали, від інших людей, що евакувалися. Хуту, які відмовилися брати участь у геноциді, зазнавали нападів[11][12][13]. Вночі жителі Бутаре спостерігали за вогнями з пагорбів на заході та чули стрілянину з довколишніх сіл. Коли озброєні хуту зібралися на околицях Бутарі, жителі міста вийшли боронити його межі[14].

У відповідь на повстання тимчасовий уряд Руанди відправив Полін Нірамасугуко зі столиці Кігалі до її рідного міста Бутаре, де вона наказала губернатору Жану-Баптисту Габ'яліману організувати вбивства. Коли він відмовився, то був убитий, а Нірамасугуко викликала ополченців із Кігалі[15].

25 квітня 1994 року тисячі тутсі зібралися на стадіоні, де Міжнародний рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця роздавав їжу та забезпечив їх житлом. Передбачалося, що Полін Нірамасугуко влаштувала пастку на стадіоні[6]. Воєнізоване угрупування хуту « Інтерахамве» на чолі з Арсеном Шаломом Нтахобалі, 24-річним сином Полін, оточило стадіон. Біженців ґвалтували, катували, вбивали, а їхні тіла спалювали[16][17]. Вона нібито наказала ополченцям: «Перш ніж вбивати жінок, їх треба зґвалтувати»[16]. Потім вона наказала своїм прихильникам взяти каністри з бензином з її машини і використовувати їх для спалення групи жінок живцем, залишивши жертву зґвалтування, що вижила, як свідка[14].

В 1994 році Полін Нірамасугуко покинула Руанду після завершення геноциду та переїхала в Демократичну Республіку Конго[18][19]. У 1997 році була заарештована в столиці Кенії місті Найробі разом зі своїм сином Арсеном Шаломом Нтахобалі, колишнім прем'єр-міністром Жаном Камбандою та вісьмома іншими людьми[3][10]. Її син володів продуктовим магазином у Найробі. Наступного року її невістка Беатріс Муньєньєзі завдяки неправдивим свідченням отримала політичний притулок у США. У 2013 році була засуджена до десяти років ув'язнення в США за лжесвідчення, пов'язане з запереченням причетності до геноциду[20][21].

Трибунал[ред. | ред. код]

Полін Нірамасугуко судили в Міжнародному трибуналі щодо Руанди (МТР), де вона стала першою жінкою, яка постала перед судом. 9 серпня 1999 року їй було пред'явлено звинувачення в змові з метою вчинення геноциду, самому геноциді, співучасті в геноциді, прямому та публічному підбурюванні до вчинення геноциду, злочинах проти людства та порушення Женевських конвенцій[22]. Вона не визнала себе винною за всіма пунктами звинувачення. Предстала перед судом разом із п'ятьма іншими людьми у рамках «процесу Бутаре», який на момент його початку в 2001 році включав найбільшу кількість підсудних, які представили перед спільним судом у зв'язку з геноцидом у Руанді[23][24].

Її син, Арсен Шалом Нтахобалі, був одним із обвинувачених у тому, що керував силами «інтерахамві». Заключні аргументи щодо «процесу Бутарі» були заслухані 1 травня 2009 року[23]. За словами прокурора Холо Макваю, вона мала намір «повністю або частково знищити етнічну групу тутсі в Бутарі»[3].

24 червня 2011 року Полін Нірамасугуко була визнана винною за семи пунктами звинувачення, включаючи геноцид та підбурювання до зґвалтувань[3]. Засуджена до довічного ув'язнення і не має права подавати прохання про умовно-дострокове звільнення протягом 25 років[25]. Виправдана за трьома пунктами звинувачення. Хоча інші жінки були засуджені руандійськими судами за геноцид, Полін Нірамасугуко стала першою жінкою, засудженою саме МТР[3][19]. Її син також був засуджений до довічного ув'язнення без можливості умовно-дострокового звільнення, чотирьох інших посадових осіб судом засуджено до 25-річних строків позбавлення волі[19][3][22][23][24][25][19].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Pauline Nyiramasuhuko – TRIAL International. Архів оригіналу за 5 July 2016.
  2. ↑ Cases in Progress (16), unictr.org, International Criminal Tribunal for Rwanda, процитовано 24 червня 2011
  3. ↑ а б в г д е First Woman to be Charged with Genocide Sentenced to Life in Prison, The Daily Telegraph, London, UK, 24 червня 2011, процитовано 24 червня 2011
  4. ↑ Baldauf, Scott (24 June 2011). «Former Rwandan minister given life sentence for genocide crimes». The Christian Science Monitor
  5. ↑ Fielding, Leila (2012). Female Génocidaires: What was the Nature and Motivations for Hutu Female. GRIN Verlag. ISBN 978-3656324409.
  6. ↑ а б в г д е Landesman, Peter (15 вересня 2002), A Woman's Work, The New York Times, процитовано 24 червня 2011
  7. ↑ Sjoberg & Gentry, p. 160
  8. ↑ а б в г Daughter Profiles Pauline Nyiramasuhuko, Radio Netherlands Worldwide, 21 лютого 2005, архів оригіналу за 30 December 2010, процитовано 24 червня 2011
  9. ↑ TRIAL International: Arsene Shalom Ntahobali [Архівовано 2018-08-15 у Wayback Machine.], Retrieved 22 December 2017.
  10. ↑ а б U.N. Tribunal Seizes Rwandans on Genocide Charges, CNN, 18 червня 1997, процитовано 24 червня 2011
  11. ↑ Polgreen, Lydia (18 грудня 2008). Rwandan Officer Found Guilty of 1994 Genocide. The New York Times. NY, USA. Процитовано 19 грудня 2008.
  12. ↑ Chhatbar, Sukhdev (18 грудня 2008). Planner of Rwandan massacres convicted of genocide. Daily News. New York. Associated Press. Процитовано 22 грудня 2017.
  13. ↑ Nyakuiru, Frank (18 грудня 2008). Rwanda's Bagosora sentenced to life for genocide. Reuters. Процитовано 19 грудня 2008.
  14. ↑ а б Landesman, Peter (15 вересня 2002). A Woman's Work. The New York Times Magazine.
  15. ↑ Profile: Female Rwandan killer Pauline Nyiramasuhuko; Africa. BBC. 24 червня 2011.
  16. ↑ а б Zimbardo, p. 13
  17. ↑ Harman, Danna (7 березня 2003), A Woman on Trial for Rwanda's Massacre, The Christian Science Monitor, процитовано 24 червня 2011
  18. ↑ Sjoberg & Gentry, p. 163
  19. ↑ а б в г Rwanda: Ex-women's Minister Guilty of Genocide, Rape, BBC News, 24 червня 2011, процитовано 24 червня 2011
  20. ↑ Rwandan woman stripped of US citizenship after lying about genocide, February 2013, The Guardian, Retrieved 1 March 2016
  21. ↑ U.S. Bureau of Prisons, website profile of Beatrice Munyenyezi; BOP# 11805-049; projected/actual release date: January 18, 2020
  22. ↑ а б Amended Indictment (PDF), unictr.org, International Criminal Tribunal for Rwanda, архів оригіналу (PDF) за 21 November 2011, процитовано 24 червня 2011
  23. ↑ а б в Closing Arguments in "Butare" Case, unictr.org, International Criminal Tribunal for Rwanda, 4 травня 2009, процитовано 24 червня 2011
  24. ↑ а б Chhatbar, Sukhdev (11 червня 2001), ICTR 'Butare Trial' Starts, Adjourned Until Tomorrow, AllAfrica.com, процитовано 24 червня 2011
  25. ↑ а б CNN Wire Staff (24 червня 2011), Ex-Rwanda Minister Jailed for Life on Genocide and Rape Counts, CNN, процитовано 24 червня 2011

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Полін_Нірамасугуко&oldid=40634921