Пол Дадлі Вайт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пол Дадлі Вайт
Пол Дадлі Вайт.jpg
Народився 6 червня 1886(1886-06-06)[1][2][3]
Roxburyd, Бостон, США[4]
Помер 31 жовтня 1973(1973-10-31)[1][2][3] (87 років)
Бостон, США[4]
·інсульт
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність лікар, кардіолог, викладач університету
Alma mater Гарвардська медична школаd
Заклад Гарвардський університет
Член Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

CMNS: Пол Дадлі Вайт на Вікісховищі

Пол Дадлі Вайт (англ. Paul Dudley White; 6 червня 1886(18860606) — 31 жовтня 1973) — видатний американський кардіолог. Автор дванадцяти книг і понад 700 наукових статей. Його найвідоміший підручник «Хвороби серця», був вперше опублікований у 1931 році і став класикою в кардіології. Пол Вайт розглядається більшістю медичних авторитетів як засновник профілактичної кардіології.

З біографії[ред. | ред. код]

У 1911 закінчив Гарвардську медичну школу

28 червня 1924 одружився з Іні Хелен Рід (Ina Helen Reid), соціальною працівницею, в подальшому вони усиновили двох дітей.

У 1924 році він був одним із засновників Американської Асоціації Серця, став президентом цієї організації в 1941 році.

У 1930 році разом із Джоном Паркінсоном та Льюїсом Вольфом описав синдром, який отримав назву за їхніми прізвищами.

У 1935 році описав електрокардіографічні зміни при розвитку тромбоемболії легеневої артерії (ознака Макгіна-Вайта)[5]

У 1950 році допоміг організувати перший Всесвітній конгрес кардіологів у Парижі, а в 1954 році головував на другому Всесвітньому конгресі у Вашингтоні.

У 1955 році був лікарем президента США Дуайта Ейзенхауера.

Приклав багато зусиль для створення Міжнародного товариства кардіологів.

14 вересня 1964 президент Ліндон Джонсон нагородив Пола Вайта Президентською медаллю Свободи.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Паризька медична академія — 1820.
  3. а б Munzinger-Archiv — 1913.
  4. а б Freebase Data DumpsGoogle.
  5. McGinn S., White PD. (1935). Acute cor pulmonale resulting from pulmonary embolism. J Am Med Assoc 104: 1473–80. 

Джерела[ред. | ред. код]