Портал:Українська діаспора/Вибрана стаття/Архів

Україноканадська мова

Україноканадська мова (іноді: кана́дсько-украї́нська мова, кана́дський діале́кт украї́нської мо́ви ) — різновид української мови, що утворився в середовищі перших двох хвиль української імміграції в Західну Канаду та їхніх нащадків. Цей канадсько-український варіант мови був особливо поширений з самих початків української імміграції в Канаду в 1891 році — та проіснував аж до середини 20-го століття.

Наукове товариство імені Шевченка

Наукове товариство імені Шевченка — академічна організація, утворена в 1873 у м. Львові. У 1920-30х роках переслідувана польською владою, у 1939 зліквідована радянською владою; відновлена у 1947 в Західній Європі та Сполучених Штатах Америки, де вже відома як Shevchenko Scientific Society. З 1989 організація знову діє на території України.

В українській історії перша суспільна установа, яка, сповідуючи Шевченкові ідеї служіння Україні, присвоїла собі його ім'я (початкова назва інституції — «Товариство ім. Шевченка»). Після першого етапу розвитку, пов'язаного з розбудовою видавничої літературної діяльності, Товариство за оновленим статутом, прийнятим у 1892, перетворюється в багатопрофільну академію наук — з пріорітетом до проблем українознавства.

Українська діаспора в Чикаго

Українська діаспора в Чикаго — частина Західної діаспори на північноамериканському континенті, яка почала поселятися у Чикаго з 1880-х років — спершу із Закарпаття, опісля ж із Галичини. Перші прояви організованого українського життя в Чикаго приписують лікареві В. Сіменовичу, який поселився там же в 1892-му році. Щодо організованого церковного життя серед українців — першу греко-католицьку парафію Пресвятої Богородиці, котра складалася переважно із закарпатців, засновано у 1902. У Чикаго, як і в інших українських поселеннях США, українці поселювалися недалеко місця праці, головно при різнях, залізничному транспорті, згодом при сталеварнях у південній частині Чикаго — і поступово просувалися у північні частини міста. Першим основним українським скупченням став Весттавн, який ще у 1980-х роках звали «українською дільницею».

Українці Канади

Українці Канади або україноканадці — особи українського походження, народжені в Канаді чи прибувші до Канади, у яких є статус канадських громадян. Україноканадці, за офіційними даними статистики Канади 2006 року, — дев'ята за чисельністю етнічна група: їх проживало в країні 1 209 085. Українці Канади — складова української діаспори, а сама Канада — третя країна за числом етнічних українців (після України та Російської Федерації). Перші українці в Канаді: Іван Пилипів та Василь Єлиняк, родом з села Небилів (нині: Рожнятівського району Івано-Франківської області, де встановлено їм пам'ятник,) — прибули до Канади пароплавом «Орегон» 7 вересня 1891 року. З їхнім прибуттям розпочався потік українських іммігрантів на незаймані землі Канади.

Енциклопедія українознавства

«Енциклопедія українознавства» — фундаментальна праця з україністики, створена під егідою Наукового Товариства ім. Шевченка у Європі (центр — Сарсель під Парижем). Головний редактор — Володимир Кубійович (останній том завершував Аркадій Жуковський); співробітники: Аркадій Жуковський, С.Янів, М. Глобенко, Іван Кошелівець, Юрій Шевельов, О. Горбач, Василь Маркусь, Олександр Оглоблин, В. Витвицький, Святослав Гординський, В. Голубничий, Є.Ґловінський, Богдан Кравців, Наталія Полонська-Василенко, М. Стахів, А. Фіґоль, М. Чубатий та ін. Складається з 3-х томів загальної частини (1949–1952 рр.), яку умовно називають Енциклопедія українознавства — I (ЕУ-I), та 10 томів словникової частини (1955–1984 рр.) — ЕУ-II, яка містить понад 20 000 статей, бл. 1 600 друкованих аркушів. Існує англомовна скорочена версія 80-90-их рр. З 1991 перевидана в Україні.

Український вільний університет

Український вільний університет (УВУ) — приватний український університет поза межами України, заснований 17 січня 1921 року у Відні, столиці Австрії. Від 1945 року університет знаходиться в Мюнхені. Ініціатори його заснування — українські професори університетів Австро-Угорської і Російської імперій, Союз письменників і журналістів, студенти, які після Першої світової війни й Українських визвольних змагань опинились в еміграції.

Роман про людське призначення

Роман про людське призначення — роман-епопея Емми Андієвської. Сюжет роману є фантастично-химерним і розповідає історії життя українців, які опинилися на еміграції. В багатьох моментах твір дуже іронічний. Твір вирізняється довжиною речень, які сягають багатьох сторінок. Оригінальна стилістика та неординарний сюжет Роману про людське призначення відзначалися та досліджувалися відомими літературознавцями Данилом Гузар-Струком, Юрієм Шевельовим та Іваном Фізером. Цей твір авторка писала протягом десяти років з 1970 по 1980 рр. В 1984 р. авторка одержала за цей роман літературну премію Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів.