Кошелівець Іван Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кошелівець Іван)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Максимович Кошелівець (Ярешко)
Народився 10 (23) листопада 1907(1907-11-23)
с. Велика Кошелівка, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 5 лютого 1999(1999-02-05) (91 рік)
Мюнхен, Німеччина
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність Українець
Діяльність журналіст, літературний критик
Сфера роботи Літературознавство
Alma mater Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Мова творів українська
Заклад Український вільний університет

Іван Максимович Кошелівець (справжнє прізвище: Ярешко) (нар. 10 (23) листопада 1907(19071123) в Великій Кошелівці на Чернігівщині — пом. 5 лютого 1999 в Мюнхені) — український літературознавець, літературний критик, публіцист, редактор, перекладач, мемуарист, громадський діяч. Почесний доктор філософії Українського вільного університету в Мюнхені (ФРН), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині в с. Велика Кошелівка, Ніжинського повіту Чернігівської губернії, Російської імперії (нині село Ніжинського району Чернігівської області, України).

1930 закінчив Ніжинський інститут народної освіти. Працював шкільним вчителем.

1931–1933 — доцент Кременчуцького інституту соціального виховання.

1933 звинувачений в українському націоналізмові, звільнений з роботи й позбавлений права викладати у вищих навчальних закладах.

Учителював у середній школі у Ніжині. 1938 отримав дозвіл читати окремі курси з історії стародавньої української літератури в Ніжинському педагогічному інституті. 1940 вступив до аспірантури Інституту літератури АН УРСР.

Під час 2-ї світової війни – співробітник газети «Ніжинські вісті».

Від 1944 на еміграції, з 1946 — у Тіролі (Австрія) в таборі для «переміщених осіб». Від 1947 у Зальцбурзі (Австрія) разом з іншими українськими письменниками, що емігрували з УРСР, почав видавати журнал «Літаври». Тут була опублікована його перша стаття «Нотатки про український роман».

У цей же час познайомився з В.Кубійовичем, який запропонував йому роботу в редакції «Енциклопедії українознавства». Від 1957 — член її редколегії і редактор відділу літератури. Написав велику кількість статей спеціально до «ЕУ».

1951–1955 редагував літературну сторінку часопису «Сучасна Україна» (виходив у Мюнхені). Згодом на її основі було створено «Українську літературну газету». 1955—60 редагував її разом з Ю.Лавріненком. На кінець 1960 часописи «Сучасна Україна» і «Українська літературна газета» були об'єднані, і з січня 1961 почав виходити літературний і громададсько-політичний журнал «Сучасність». І. Кошелівець був його головним редактором 1961–1966, 1976–1977, 1983–1984.

1992 вперше після довгої перерви зміг відвідати Батьківщину. Згодом ще кілька разів був у Києві, 1997 презентував книжку «Жанна д'Арк».

Був одружений із поетесою Еммою Андієвською.

Помер та похований у Мюнхені.

З метою увічнення пам’яті Івана Максимовича головний редактор міжнародного часопису «Соборність» Олександр Деко заснував у 1999 році Міжнародну літературну премію імені Івана Кошелівця.

Творчість[ред. | ред. код]

Перекладав філософські та художні твори, зокрема Ф.Ніцше, Д.Дідро, Ф.Кафки.

Був упорядником і видавцем низки книг, зокрема:

  1. «Панорама найновішої літератури в УРСР. Поезія. Проза. Критика» (Нью-Йорк, 1963; упорядник і видавець, 1974 — друге і доповнене видання);
  2. «Симоненко В. Берег чекань» (Мюнхен, 1965, 1973; перевидання — К., 2001; упорядник);
  3. «Україна 1956–1968: Збірник документів українських дисидентів» (польською мовою; Париж, 1969; Варшава, 1986; упорядник);
  4. «Статті й промови з національного питання Миколи Скрипника» (Мюнхен, 1974; упорядник і видавець);
  5. «Сверстюк Є. Вибране» (Мюнхен, 1979; упорядник)[1].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Нариси з теорії літератури. Мюнхен, 1954
  • Сучасна література в УРСР. Нью-Йорк, 1964
  • Микола Скрипник. Мюнхен, 1972; К., 1993
  • Олександр Довженко. Спроба творчої біографії. Мюнхен, 1980
  • Розмови в дорозі для себе. Фрагменти спогадів та інше. Мюнхен, 1985; перевид. у Києві 1994
  • Літературний процес, дещо з віддалі. Париж, 1991
  • «Про близьке й далеке, або Мені 85» / Сучасність, 1993
  • Жанна д'Арк: Літературна біографія. К., 1997.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — Київ : Наук. думка, 2008. — ISBN 978-966-00-0855-4. Том 5 : Кон—Кю. — 2008.— Сторінка 259.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Біляїв Володимир. «На неокраянім крилі…» — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с.
  • Бойко Ю. 70-ліття Івана Кошелівця. «Сучасність», 1977, № 12
  • Бойчук Б. Іван Кошелівець //Спомини в біографії. — К.: Факт, 2003. — С. 60-65.
  • Дроздовська О. Кошелівець Іван Максимович. «Українська журналістика в іменах», вип. 5, 1998
  • Жулинський М. Слово на 90-ліття. «Слово і час», 1998, № 1
  • Іван Кошелівець: Некролог. «ЛУ», 1999, 11 лют.
  • Клиновий Ю. Опис літературознавчих і літературно-критичних праць Івана Кошелівця // Слово. Збірник 7. — Едмонтон, 1978. — С. 193–196.
  • Ковалів Ю. І. Кошелівець Іван Максимович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. — Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 39.
  • Ковальчук О. Кошелівець Іван Максимович.— В кн.: Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник, вип. 2, ч. 3. К., 2006.
  • Лущій С. «Редактором зробила мене війна» // Літературна Україна. — 2007. — 27 грудня. — С. 1, 7.
  • Одарченко П. Іван Кошелівець: До 80-ліття з дня народження // Українська література: Збірник вибраних статей. — К.: Смолоскип, 1995. — С. 221–232.
  • Реп'ях С. Між Сциллою і Харибдою (Іван Кошелівець). — Луцьк, 2003.
  • Реп'ях С. Між Сциллою і Харибдою // Літературний Чернігів. — № 4(40), 2007. — С. 157–173.
  • Слабошпицький М. Наука безстрашної думки (Іван Кошелівець) // Не загублена українська людина (55 портретів з української діаспори). — К.: Ярославів Вал, 2004. — С. 430–440.
  • Кошелівця Івана імені Міжнародна літературна премія // Степаненко М.І. Літературні, літературно-мистецькі премії в Україні: наукове видання – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – с. 182-185.
  • Тарнашинська Л. Іван Кошелівець, відомий і невідомий // Слово і час. — 1999. — № 4/5. — С. 19-21.
  • Тарнашинська Л. Літературнокритична думка Івана Кошелівця як альтернатива офіційному дискурсу // Презумпція доцільності: Абрис сучасної літературознавчої концептології. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 304–317.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.