Кошелівець Іван Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кошелівець Іван)
Перейти до: навігація, пошук
Іван Максимович Кошелівець (Ярешко)
Народився 10 (23) листопада 1907(1907-11-23)
с. Велика Кошелівка, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 5 лютого 1999(1999-02-05) (91 рік)
Мюнхен, Німеччина
Громадянство
(підданство)
Російська імперія і СРСР
Національність Українець
Alma mater Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Галузь наукових інтересів Літературознавство
Заклад Український вільний університет

Іван Максимович Кошелівець (справжнє прізвище: Ярешко) (нар. 10 (23) листопада 1907(19071123) в Великій Кошелівці на Чернігівщині — пом. 5 лютого 1999 в Мюнхені) — український літературознавець, літературний критик, публіцист, редактор, перекладач, мемуарист, громадський діяч. Почесний доктор філософії Українського вільного університету в Мюнхені (ФРН), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селянській родині в с. Велика Кошелівка, Ніжинського повіту Чернігівської губернії, Російської імперії (нині село Ніжинського району Чернігівської області, України).

1930 закінчив Ніжинський інститут народної освіти. Працював шкільним вчителем.

1931–1933 — доцент Кременчуцького інституту соціального виховання.

1933 звинувачений в українському націоналізмові, звільнений з роботи й позбавлений права викладати у вищих навчальних закладах.

Учителював у середній школі у Ніжині. 1938 отримав дозвіл читати окремі курси з історії стародавньої української літератури в Ніжинському педагогічному інституті. 1940 вступив до аспірантури Інституту літератури АН УРСР.

Під час 2-ї світової війни – співробітник газети «Ніжинські вісті».

Від 1944 на еміграції, з 1946 — у Тіролі (Австрія) в таборі для «переміщених осіб». Від 1947 у Зальцбурзі (Австрія) разом з іншими українськими письменниками, що емігрували з УРСР, почав видавати журнал «Літаври». Тут була опублікована його перша стаття «Нотатки про український роман».

У цей же час познайомився з В.Кубійовичем, який запропонував йому роботу в редакції «Енциклопедії українознавства». Від 1957 — член її редколегії і редактор відділу літератури. Написав велику кількість статей спеціально до «ЕУ».

1951–1955 редагував літературну сторінку часопису «Сучасна Україна» (виходив у Мюнхені). Згодом на її основі було створено «Українську літературну газету». 1955—60 редагував її разом з Ю.Лавріненком. На кінець 1960 часописи «Сучасна Україна» і «Українська літературна газета» були об'єднані, і з січня 1961 почав виходити літературний і громададсько-політичний журнал «Сучасність». І. Кошелівець був його головним редактором 1961–1966, 1976–1977, 1983–1984.

1992 вперше після довгої перерви зміг відвідати Батьківщину. Згодом ще кілька разів був у Києві, 1997 презентував книжку «Жанна д'Арк».

Був одружений із поетесою Еммою Андієвською.

Помер та похований у Мюнхені.

З метою увічнення пам’яті Івана Максимовича головний редактор міжнародного часопису «Соборність» Олександр Деко заснував у 1999 році Міжнародну літературну премію імені Івана Кошелівця.

Творчість[ред.ред. код]

Перекладав філософські та художні твори, зокрема Ф.Ніцше, Д.Дідро, Ф.Кафки.

Був упорядником і видавцем низки книг, зокрема:

  1. «Панорама найновішої літератури в УРСР. Поезія. Проза. Критика» (Нью-Йорк, 1963; упорядник і видавець, 1974 — друге і доповнене видання);
  2. «Симоненко В. Берег чекань» (Мюнхен, 1965, 1973; перевидання — К., 2001; упорядник);
  3. «Україна 1956–1968: Збірник документів українських дисидентів» (польською мовою; Париж, 1969; Варшава, 1986; упорядник);
  4. «Статті й промови з національного питання Миколи Скрипника» (Мюнхен, 1974; упорядник і видавець);
  5. «Сверстюк Є. Вибране» (Мюнхен, 1979; упорядник)[1].

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Нариси з теорії літератури. Мюнхен, 1954
  • Сучасна література в УРСР. Нью-Йорк, 1964
  • Микола Скрипник. Мюнхен, 1972; К., 1993
  • Олександр Довженко. Спроба творчої біографії. Мюнхен, 1980
  • Розмови в дорозі для себе. Фрагменти спогадів та інше. Мюнхен, 1985; перевид. у Києві 1994
  • Літературний процес, дещо з віддалі. Париж, 1991
  • «Про близьке й далеке, або Мені 85» / Сучасність, 1993
  • Жанна д'Арк: Літературна біографія. К., 1997.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — Київ : Наук. думка, 2008. — ISBN 978-966-00-0855-4. Том 5 : Кон—Кю. — 2008.— Сторінка 259.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Біляїв Володимир. «На неокраянім крилі…» — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с.
  • Бойко Ю. 70-ліття Івана Кошелівця. «Сучасність», 1977, № 12
  • Бойчук Б. Іван Кошелівець //Спомини в біографії. — К.: Факт, 2003. — С. 60-65.
  • Дроздовська О. Кошелівець Іван Максимович. «Українська журналістика в іменах», вип. 5, 1998
  • Жулинський М. Слово на 90-ліття. «Слово і час», 1998, № 1
  • Іван Кошелівець: Некролог. «ЛУ», 1999, 11 лют.
  • Клиновий Ю. Опис літературознавчих і літературно-критичних праць Івана Кошелівця // Слово. Збірник 7. — Едмонтон, 1978. — С. 193–196.
  • Ковалів Ю. І. Кошелівець Іван Максимович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. — Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 39.
  • Ковальчук О. Кошелівець Іван Максимович.— В кн.: Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник, вип. 2, ч. 3. К., 2006.
  • Лущій С. «Редактором зробила мене війна» // Літературна Україна. — 2007. — 27 грудня. — С. 1, 7.
  • Одарченко П. Іван Кошелівець: До 80-ліття з дня народження // Українська література: Збірник вибраних статей. — К.: Смолоскип, 1995. — С. 221–232.
  • Реп'ях С. Між Сциллою і Харибдою (Іван Кошелівець). — Луцьк, 2003.
  • Реп'ях С. Між Сциллою і Харибдою // Літературний Чернігів. — № 4(40), 2007. — С. 157–173.
  • Слабошпицький М. Наука безстрашної думки (Іван Кошелівець) // Не загублена українська людина (55 портретів з української діаспори). — К.: Ярославів Вал, 2004. — С. 430–440.
  • Кошелівця Івана імені Міжнародна літературна премія // Степаненко М.І. Літературні, літературно-мистецькі премії в Україні: наукове видання – Полтава: ПП Шевченко Р.В., 2014. – с. 182-185.
  • Тарнашинська Л. Іван Кошелівець, відомий і невідомий // Слово і час. — 1999. — № 4/5. — С. 19-21.
  • Тарнашинська Л. Літературнокритична думка Івана Кошелівця як альтернатива офіційному дискурсу // Презумпція доцільності: Абрис сучасної літературознавчої концептології. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 304–317.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.