Правий реванш
| Правий реванш | |
|---|---|
| біл. Правы рэванш | |
 | |
| Інші назви: | Реваншисти |
| Сформоване: | 27 листопада 1994 |
| Розформоване: | кінець 1990-х |
| Ідеологія: | Білоруський націоналізм |
| Лідери: | Славомир Адамович |
| Штаб-квартира: | Мінськ |
| Регіон діяльності: | Білорусь |
| Опоненти: | Білоруський філіал РНЄ |
«Правий реванш» — незареєстрована ультраправа білоруська організація середини 1990-х років. Лідери організації спиралися на ідеї Ніцше, Шпенглера і інших ідеологів радикального консерватизму і націоналізму Західної Європи[1]. Організація використовувала у якості своєї символіки чорно-червоно-чорний стяг.[2]
Передумови[ред. | ред. код]
Славамир Адамович завжди був прихильником БНФ,однак виступав за створення більш радикальної організації.27 липня (день прийняття Декларації про державний суверенітет Білорусі) 1994 року, білоруські націоналісти пройшлися з факелами по проспекту Франциска Скарини у Мінську
У кінці жовтня в 1994 року у інтерв’ю грозденськай «Пагоні»
Адамович розповів про організацію «Правий реванш», яка мала бути організована п’ятьма — «активно-силовими угрупуваннями». Вони повинні були виконати завдання центра , але мали широкі повноваження на місцях. Тамсама Адамович озвучив ідею спільноти: з битва з «туристами», які «приймають Білорусь за Ріо-де-Жанейро »[3] .
Створення[ред. | ред. код]
26-27 листопада 1994 року у Вітебську пройшов з'їзд білоруських націоналістів . В акції взяли участь понад 60 осіб (присутні були представники незареєстрованої Національної партії та зареєстрованої Партії аматорів пива зі своїм лідером Андрієм Римашевским ). День з’їзду був присвячений до дня народження уродженця Володимира Караткевича
З'їзд проходив у художній галереї Олеся Пушкіна . У перший день з'їзду поліція розігнала його, виправдовуючи , що у будівлі встановлена бомба. Учасники з'їзду відмовилися розходитись , а поліція вчинила насильство , після чого травмували журналіста вітебського видання «Вибар».
З’їзд пройшов без перешкод. 27 листопада було оголошено про створення «Правого реваншу», а також ухвалено патріотичні резолюції. Водночас мітинг учасників з'їзду було розігнано біля пам'ятника Караткевічу. Адамович отримав три доби адміністративного арешту[3].
Діяльність[ред. | ред. код]
«Правий реванш» почав надсилати листи тим, хто, на думку його членів, зраджує країну. В листах вони вимагали від адресату спинити свою діяльність. Такі листи в кінці 1994 року отримали, наприклад , редакція «Нової народної газети» і Союз поляків Білорусію.Останній був надіслан Адамовичу з запитом пояснити що до чого.[3]
6 лютого 1995 року на зібранні регіональних груп «Правого реваншу» у Мінську відбулася відмова, в якій поляків названо «етнополітичними ворогами» білорусів[3]. Повідомлялося, що перед регіональними групами було поставлене завдання скасувати вплив пропольских елементів на білоруський електорат. Польща також піддавалась критиці за те, що під час німецько-фашистської окупації Армія Крайова знищувала білорусів. У відмові попереджували тих, хто має завдання здійснювати в Білорусі «брудні угоди». В такому випадку їх чекала «друга Чечня».
13 березня 1995 року в Мінську пройшов літературний вечір Славоміра Адамовича, на якому він дав інтерв'ю режисеру Юрію Азаронку й зачитав йому свій вірш «На день створення організації реванш "Правий реванш"». У вірші була озвучена гарна ідея приходу до влади шляхом державного перевороту (без кровопролиття та жертв)[3].
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Петровский, Петр (24 Мая 2016 г..). Петр Петровский. Угрожают ли правые силы евразийской интеграции Беларуси?(руск.) // Евразия эксперт. — 24 Мая 2016 г. (російською) . Процитовано 24 Мая 2016 г...
- ↑ флаги партий Беларуси. www.vexillographia.ru. Процитовано 5 квітня 2023.
- ↑ а б в г д «Хачу ўбачыць паразу ворага і трыумф нацыянальнага духу». Новы Час (біл.). Процитовано 5 квітня 2023.