Освальд Шпенглер

Освальд Шпенглер
нім. Oswald Arnold Gottfried Spengler
Німецький філософ та культуролог Автор книги «Присмерк Європи»
Народження	29 травня 1880(1880-05-29)
	Бланкенбург, Німеччина
Смерть	8 травня 1936(1936-05-08) (55 років)
	Мюнхен, Німеччина
Громадянство(підданство)	Німеччина
Мова творів	німецька мова
Рід діяльності	філософ, культуролог, публіцист
Автограф:
Висловлювання у Вікіцитатах
Освальд Шпенглер у Вікісховищі?

О́свальд А́рнольд Ґо́тфрід Шпе́нґлер (нім. Oswald Arnold Gottfried Spengler; нар. 29 травня 1880, Бланкенбург, Німеччина — пом. 8 травня 1936, Мюнхен, Німеччина) — німецький філософ, культуролог, історик і публіцист, автор багатьох праць, зокрема найвідомішої і найбільш дискутованої у 1920-х роках філософської праці «Присмерк Європи» (у двох томах, 1918–1922).

Філософські погляди

Освальд Шпенглер, малюнок Рудольфа Гроссмана, 1922

Німецький філософ, представник філософії життя, один із засновників сучасної філософії культури. У найвідомішій своїй праці «Присмерк Європи», розглядав культуру не як єдину загальнолюдську, а як розколоту на окремі культури, кожна з яких проявляється на основі власного унікального «прафеномену» — «способу переживання» життя. Таких культур вісім: єгипетська, індійська, вавилонська, китайська, «аполлонівська» (греко-римська), «магічна» (візантійсько-арабська), «фаустівська» (західноєвропейська) і культура майя. Розвиток культур підпорядковується певному біологічному ритму, який зумовлює головні фази їх розвитку: народження і дитинство, молодість і зрілість, старість і «занепад». Кожній культурі відведено час існування (близько тисячоліття), який залежить від внутрішнього життєвого циклу. Вмираючи, культура перероджується в цивілізацію.

Цивілізація, на думку Шпенґлера, — «закостеніння» органічного життя культури, її розпад, перетворення праці на механічну роботу, що виключає творчість. Цивілізація супроводжується процесами «омасовлення» всього життя, що означає його розвиток на основі кількісного принципу, який знаходить свій вияв у глобалізації форм і методів людського існування: господарства, політики, техніки тощо. Західний світ, на думку Шпенґлера, перейшов до цивілізації у XIX ст., і з цього часу розпочинається його занепад. Концепція Шпенґлера має фаталістичний характер, адже людина у нього діє відповідно до тих вимог, які ставить їй той чи інший тип культури.

В українському літературознавстві

Микола Хвильовий багато разів посилається на Шпенґлера й використовує його теорію циклічності у своїх памфлетах. Але використовує критично, не наслідує, а подає у своєму оригінальному аспекті. Зокрема, про дослідження Хвильового йдеться у статті Петра Голубенка «Хвильовий і Шпенґлер».

Бібліографія

• Метафізична ідея філософії Геракліта (Der metaphysische Grundgedanke der Heraklitischen Philosophie), 1904
• Присмерк Європи (Der Untergang des Abendlandes), 1918-1922
• Прусіанізм і соціалізм (Preussentum und Sozialismus), 1920
• Людина і техніка (Der Mensch und die Technik), 1931
• Революція ще не закінчена (Die Revolution ist nicht zu Ende), 1932
• Час рішень (Jahre der Entscheidung), 1933

Література

• Континент Європа : Наук. зб., присвяч. 80-річчю виходу у світ пр. О.Шпенглера "Занепад Європи" / ред.: Ю. Вільчинський; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. Філос. ф-т. - Л., 2000. - 173 c.
• Пятаков Г. Философия современного империализма: (Этюд о Шпенглере) // Красная новь. 1922, N 3.
• Мёккель Кристиан. Диагностика кризиса: Гуссерль против Шпенглера // Логос. — 2007. — № 6 (63). — С.147.

Посилання

• Стаття «Освальд Шпенглер про прусський соціалізм та німецького Міхеля» на порталі rozum.info

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.