Адамович Славомир Генріхович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Славомир Генріхович Адамович
біл. Славамір Генрыхавіч Адамовіч
Народився 8 березня 1962(1962-03-08) (62 роки)
Унежма, Онезький район, Архангельська область, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Білорусь Білорусь
Норвегія Норвегія
Національність білорус
Діяльність поет, журналіст, політик, перекладач
Alma mater філологічний факультет БДУ (1992)
Заклад Білоруська залізниця[1] і Наша Ніва[1]
Мова творів білоруська
Жанр поезія
Членство Спілка білоруських письменників[1], Таварыства Тутэйшыя і Таварыства Вольных Літаратараў
Партія Білоруський народний фронт «Відродження» (Партія БНФ)
Конфесія католицька церква[1]
Батько Генріх Адамович
Мати Юзефа Чантарицька
Нагороди
Сайт: berserk5.livejournal.com
CMNS: Адамович Славомир Генріхович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Адамович.
Анатолій Михновець читає і коментує вірш Адамовича на зустрічі в Будинку літератури на Краківському передмісті у Варшаві

Славомир Генріхович Адамович (біл. Славамір Генрыхавіч Адамовіч; нар. 8 березня 1962, с. Унежма, Архангельська область, РРФСР) — білоруський поет, громадський діяч, один із засновників Товариства молодих літераторів «Тутэйшыя», лідер організації «Правы рэванш», член «Таварыства вольных літаратараў»[2], активіст Руху солідарності «Разам»[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Батьки — Генріх Адамович та Юзефа Чантарицька. Закінчив 8 класів Будславської школи (1977), Свірське СПТВ-17 (1979). Працював у Казахстані, потім у радгоспі «Будславський». У 1980 — 1982 роках служив у Радянській Армії. Працював на Білоруській залізниці, на Кіровському верстатобудівному заводі в Мінську. У 1986 — 1992 роках навчався на філологічному факультеті БДУ; у 1991 — 1995 роках працював в «Учительській газеті». Член Спілки білоруських письменників (з 1999).

Славомир Адамович є одним із засновників Товариства молодих літераторів «Тутэйшыя»[4].

У середині 1990-х років він був лідером праворадикальної організації «Правы рэванш», яка об'єднувала переважно творчих людей, шанувальників білоруської історії та епатажного сучасного білоруського мистецтва.

У 1996 році він отримав літературну премію «Глиняний Велес», засновану в 1993 році. «Таварыства Вольных Літаратараў», за збірку віршів «Кохання під окупацією»[5].

У листопаді 1995 року він написав поему «Вбий президента!», За що був заарештований 6 квітня 1996 року. У в’язниці КДБ він оголосив сухе голодування. Він тримав у в’язниці щоденник, який згодом був опублікований окремою книгою «Тюремний щоденник». Через десять місяців, 7 лютого 1997 року, він був звільнений під заставу. Вирок Славомиру Адамовичу фактично обмежувався терміном, який він вже відбув у в'язниці.

У серпні 1997 року на мітингу опозиції він публічно зашив рот на знак протесту проти тиску уряду на незалежні ЗМІ та незалежних журналістів.

У 2000 році він був у США, працював на будівельних майданчиках у Нью-Йорку. Він був членом Центральної ради Білоруської партії свободи. З 2002 по 2009 рік жив у Норвегії в місті Буда (Bodø). У Норвегії отримав політичний притулок[6]. У липні 2009 року повернувся до Білорусі.

Живе в Білорусі та Норвегії.

Він брав участь у мітингу проти результатів президентських виборів 19 грудня 2010 року в Мінську. Його затримали та засудили до 15 діб адміністративного арешту за ст. 23.34 ч.1 КоАП Республіки Білорусь — «порушення порядку організації та проведення масових заходів»[7].

Політична позиція щодо Росії та України[ред. | ред. код]

Славомир Адамович має праві[8], націоналістичні[9] погляди. Він є противником політики Олександра Лукашенка[8]. Вважає Російську Федерацію потенційною країною-агресором і загрозою незалежності Білорусі[10]. Підтримує Україну у російсько-українській війні[10].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Кто есть кто в Республике Беларусь — Białystok: Podlaski Instytut Wydawniczy, 2000. — С. 7. — 313 с. — ISBN 978-83-913780-0-7
  2. ↑ alesarkush (7 березня 2013). прадмова да кнігі Юрыя Гуменюка "Краіна нязьдзейсьненых мараў". alesarkush (біл.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  3. ↑ Адбыўся чарговы сойм Руха Салідарнасці “Разам”. Радіо «Рація» (біл.). 11 грудня 2016. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  4. ↑ Будзьма беларусамі! » 30-годдзе «Тутэйшых» адзначылі ў Мінску (+ФОТА). budzma.by (біл.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  5. ↑ ЛІТАРАТУРНЫЯ ПРЭМІІ БЕЛАРУСІ (біл.). Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 6 серпня 2021.
  6. ↑ Славаміра Адамовіча затрымалі за жоўта-сінюю стужку (біл.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  7. ↑ Праваабарончы цэнтр «ВЯСНА». Правозахисний центр «Вясна» (біл.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  8. ↑ а б Адамович Славомир. Кто есть кто в Беларуси (1999) (рос.). Slounik.org. 1999. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  9. ↑ РНЕ зьбірае батальён, каб ваяваць ва Ўкраіне «супраць БНФаўцаў» (біл.). Белорусская служба «Радио Свобода». 12 травня 2014. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  10. ↑ а б Скобла, Міхась (17 березня 2014). Славамір Адамовіч: На ўсходзе ў нас — патэнцыйны агрэсар (біл.). Белорусская служба «Радио Свобода». Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.

Література[ред. | ред. код]

  • Адамовіч, С. Турэмны дзённік: Дакументы, дзённікі, вершы. — 2001. — 160 с. ISBN 9955-437-10-3
  • Palitviazni.info Хронікі беларускіх палітвязняў. — 2013. — 22-23 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адамович_Славомир_Генріхович&oldid=42258207