Російська національна єдність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російська Національна Єдність
рос. Русское национальное единство
логотип
Країна:Росія Росія
Штаб-квартира:Москва
Дата заснування:30 червня 1990
Членство у міжнародних організаціях «Всесвітній союз націонал-соціалістів»
Ідеологія:рашизм, неонацизм, фундаменталізм
Девіз:рос. России — Русский порядок!
Інтернет-сторінка:[1] Архів офіційного сайту РНЄ

Російська Національна Єдність або РНЄ (рос. Русское Национальное Единство) — російський праворадикальний суспільний рух. Заснована Олександром Баркашовим у 1990 році. Є членом Міжнародної організації «Всесвітній союз націонал-соціалістів». Організація офіційно не зареєстрована. Брала участь в парламентських виборах в Росії. Стоїть на засадах російського фашизму,[1] популізму, нацизму та євроскептицизму. Головна мета РНЕ виявилася досягнутою у 1990 році, коли була утворена національна держава Росія.

Історія[ред. | ред. код]

«Російська Національна Єдність» виникла в Російській Федерації у серпні 1990 року в результаті виходу зі складу Національно–патріотичного фронту «Пам'ять» Дмитра Васильєва радикально налаштованих активістів на чолі з Олександром Баркашовим[2].

У 1993 році приймала участь у зброєнному протесті у центрі Москви в підтримку Верховної Ради РФ проти Єльцина. У війні на північному Кавказі воювали на стороні Збройних сил Російської Федерації проти Чеченської Республіки Ічкерія.[3]

Протягом 1990–х рр. у РНЄ відбулося декілька регіональних розколів, у результаті яких з її складу виокремилися такі угруповання, як «Націонал–соціалістська партія», «Партія російських націоналістів», «Російська православна партія», «Російський народний рух північного заходу Росії», «Російська партія Далекого Сходу», «Російська націонал–соціалістична робітнича партія» та ін.[4].

У 2000 році, в результаті розколу «Російської національної єдності А. Баркашова», утворено Всеросійський громадський патріотичний рух «Російська національна єдність», (ВОПД РНЄ Є. Лалочкіна і М. Лалочкіна;) — російська ультраправа нацистська та напіввійськова організація, керована радою регіональних командирів. Також її називають «РНЄ братів Лалочкіних» (лідери пітерського і воронезького осередків).

У жовтні того ж року на базі московського і ставропольського відділення РНЄ було створено помірний патріотичний рух Російське Відродження О. Кассіна і Ю. Васіна[5]. Відокремився від «РНЕ» Д.Демушкін, котрий заснував свій рух «Слов'янський союз», та В. Гончаренка, що створив «Зведений загін РНЄ».

Вже у 2000 році «РНЄ» налічувало більше 1000 осередків у 64 регіонах Росії. Організація має воєнізовані підрозділи, під її егідою діють військово-спортивні клуби.

РНЄ в Україні[ред. | ред. код]

Філії РНЄ почали з'являтися на території України в першій половині 1990–х рр. На початку 2000–х рр. організаційно оформлені представництва та ініціативні групи РНЄ функціонували у м. Києві, Харкові, Донецьку, Луганську, Чернігові, Сумах, Запоріжжі, Дніпропетровську, Полтаві, досить швидко налагодивши між собою взаємодію. Консолідуючими центрами стали регіональні відділення РНЄ в м. Харкові (керівники В. Скляров[6] та А. Ісаєв) і в м. Донецьку (керівник П. Губарєв)[7].

Основною діяльністю в Україні «РНЄ» зосередило за декількома напрямами:

  1. проведення агітаційно–пропагандистської роботи через видання і поширення газет «Російський порядок» та «Російський прапор», агітаційних листівок і брошур;
  2. залучення нових активістів до своїх лав шляхом періодичного проведення зустрічей та участі в масових заходах політичних сил проросійської спрямованості;
  3. здійснення військової підготовки активу регіональних відділень;
  4. участь в електоральних кампаніях проросійських політичних партій.

Так, керівник Донецького відділення «РНЄ» П. Губарєв у 2006 році був обраний депутатом Куйбишівської районної ради Донецька, та став керівником фракції блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція»[7]. У 2010 року він став довіреною особою кандидата в народні депутати України від політичної партії «Сильна Україна»[8].

РНЄ активно брало участь в «Антимайдані». Керівник українського регіонального осередку РНЄ Віктор Скляров сказав:

« Соратники «РНЄ» з перших днів цієї бандерівської чуми брали активну участь в Києві, протидіяли цій бандерівській владі. Брали участь у захопленнях адміністративних будівель і СБУ в Донецьку, в Луганську, в Харкові двічі. Я повинен сказати, що ополчення, яке воює, на вістрі його знаходяться соратники «РНЄ». Раніше ми це не афішували зі зрозумілих причин, тепер це можна відкрито сказати »

[6].

Участь РНЄ у Війні на сході України[ред. | ред. код]

«Російська Національна Єдність» проводить регулярне вербування та відправку найманців для участі у Війні на сході України. Займається їх спорядженням, вишколом та відправкою[9]. Найманців РНЄ вербує не тільки в Росії, але й у інших країнах, таких як Білорусь[10].

Символіка[ред. | ред. код]

Емблемою РНЄ є лівостороння свастика, котра поєднана з зіркою, схожою на Вифлеємську[11]. З 2014 року, зокрема на Донбасі замість классичної емблеми РНЄ, члени організації використовують червоний прапор з православним хрестом чорного кольору у білому крузі з написом на ньому червоними літерами "РНЕ". Не дивлячись на емблему РНЄ зі свастикою, а також на те що ця організація виставляє себе як націонал-соціалістичну, і символіка і організація на территорії Російської Федерації є легальними.[12] Учасники руху носять символіку у вигляді нашивок або пов'язок на рукавах та значки. Також на різних заходах використовуються прапори з емблемою руху.

Відмінною рисою РНЄ є чорна воєнізована уніформа (чорні сорочки)[13] та зігування при привітанні.

Див. також[14][ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Цензор.НЕТ. Российские фашисты из РНЄ готовят террористов для диверсий в Украине. ФОТО. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2016-10-29. 
  2. Коргунюк Ю. Г. Современная российская многопартийность / Ю. Г. Коргунюк. — М. : Региональный фонд ИНДЕМ, 1999. — 384 с.(рос.)
  3. ЧТО ТАКОЕ РНЕ?. soratnik-rne.umi.ru (ru). Архів оригіналу за 2019-02-24. Процитовано 2019-02-23. 
  4. Kheksly V. L. Natsyonalyzm y puty razreshenyya mezhetnycheskykh protyvorechyy / V. L. Kheksly // POLYS. — 1996. — № 6. — S.39–51.
  5. Інституціоналізація російських екстремістських об'єднань в Україні
  6. а б Кремлівське м'ясо: як стати «ополчєнцем»
  7. а б «Антифашист» Губарєв сам зі свастикою ходив. Високий замок. 10 березня 2014. Архів оригіналу за 15 березень 2014. Процитовано 15 березня 2014. 
  8. ДОВІРЕНА ОСОБА КАНДИДАТА ВІД «СИЛЬНОЇ УКРАЇНИ» ВВАЖАЄ, ЩО РЕАЛЬНА ЯВКА ПО КІРОВСЬКОМУ РАЙОНУ СКЛАДЕ 28 %(рос.)
  9. Архів офіційного сайту РНЄ(рос.)
  10. РНЄ вербує для білорусів «Православної армії Донбасу» Архівовано 12 листопад 2016 у Wayback Machine.(рос.)
  11. Эмблема РНЕ. Офіційний сайт РНЄ. Архів оригіналу за 2015-07-21. Процитовано 2015-07-31. (рос.)
  12. Стіна. m.vk.com. Процитовано 2019-02-24. 
  13. «Чому соратники РНЄ носять черні сорочки і воєнізовану форму?» Архівовано 5 травень 2010 у Wayback Machine.(рос.)
  14. Стіна. m.vk.com. Процитовано 2019-02-23. 

Посилання[ред. | ред. код]