Російська національна єдність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російська Національна Єдність

рос. Русское национальное единство
Країна Росія Росія
Голова партії Alexander Barkashovd
Засновник Alexander Barkashovd
Дата заснування 30 червня 1990
Штаб-квартира Москва
Ідеологія рашизм, неонацизм, фундаменталізм
Членство в міжнародних організаціях «Всесвітній союз націонал-соціалістів»
Девіз рос. России — Русский порядок!
Офіційний сайт [1] Архів офіційного сайту РНЄ]
Прапор з 2014

Російська Національна Єдність або РНЄ (рос. Русское Национальное Единство) — російський неонацистський праворадикальний суспільний рух. Заснований Олександром Баркашовим у 1990. Є членом Міжнародної організації «Всесвітній союз націонал-соціалістів (нацистів)». Організація офіційно не зареєстрована, але брала участь в парламентських виборах в Росії. Стоїть на засадах російського фашизму,[1] популізму, нацизму та євроскептицизму.

Історія[ред. | ред. код]

«Російська Національна Єдність» виникла в РРФСР у серпні 1990 в результаті виходу зі складу Національно–патріотичного фронту «Пам'ять» Дмитра Васильєва радикально налаштованих активістів на чолі з Олександром Баркашовим[2].

У 1993 брала участь у збройному протесті у центрі Москви в підтримку Верховної Ради РФ проти Єльцина. У війні на північному Кавказі воювали на стороні Збройних сил Російської Федерації проти Чеченської Республіки Ічкерія.[3]

Протягом 1990–х у РНЄ відбулося декілька регіональних розколів, у результаті яких з її складу виокремилися такі угруповання, як «Націонал–соціалістська партія», «Партія російських націоналістів», «Російська православна партія», «Російський народний рух північного заходу Росії», «Російська партія Далекого Сходу», «Російська націонал–соціалістична робітнича партія» та ін.[4].

У 2000, в результаті розколу «Російської національної єдності А. Баркашова», утворено Всеросійський громадський патріотичний рух «Російська національна єдність», (ВОПД РНЄ Є. Лалочкіна і М. Лалочкіна;) — російська ультраправа нацистська та напіввійськова організація, керована радою регіональних командирів. Також її називають «РНЄ братів Лалочкіних» (лідери пітерського і воронезького осередків).

У жовтні того ж року на базі московського і ставропольського відділення РНЄ було створено помірний патріотичний рух Російське Відродження О. Кассіна і Ю. Васіна[5]. Відокремився від «РНЕ» Д.Демушкін, котрий заснував свій рух «Слов'янський союз», та В. Гончаренка, що створив «Зведений загін РНЄ».

Вже у 2000 РНЄ налічувало більше 1000 осередків у 64 регіонах Росії. Організація має воєнізовані підрозділи, під її егідою діють військово-спортивні клуби.

РНЄ в Україні[ред. | ред. код]

Філії РНЄ почали з'являтися на території України в першій половині 1990–х. На початку 2000–х організаційно оформлені представництва та ініціативні групи РНЄ функціонували у м. Києві, Харкові, Донецьку, Луганську, Чернігові, Сумах, Запоріжжі, Дніпропетровську, Полтаві, досить швидко налагодивши між собою взаємодію. Консолідуючими центрами стали регіональні відділення РНЄ в Харкові (керівники В. Скляров[6] та А. Ісаєв) і Донецьку (керівник Павло Губарєв)[7].

Основною діяльністю в Україні «РНЄ» зосередило за декількома напрямами:

  1. проведення агітаційно–пропагандистської роботи через видання і поширення газет «Російський порядок» та «Російський прапор», агітаційних листівок і брошур;
  2. залучення нових активістів до своїх лав шляхом періодичного проведення зустрічей та участі в масових заходах політичних сил проросійської спрямованості;
  3. здійснення військової підготовки активу регіональних відділень;
  4. участь в виборчих кампаніях проросійських політичних партій.

Так, керівник Донецького відділення «РНЄ» П. Губарєв у 2006 обраний депутатом Куйбишівської районної ради Донецька, та став керівником фракції блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція»[7]. У 2010 року він став довіреною особою кандидата в народні депутати України від політичної партії «Сильна Україна»[8].

РНЄ активно брало участь в «Антимайдані». Керівник українського регіонального осередку РНЄ Віктор Скляров сказав:

« Соратники «РНЄ» з перших днів цієї бандерівської чуми брали активну участь в Києві, протидіяли цій бандерівській владі. Брали участь у захопленнях адміністративних будівель і СБУ в Донецьку, в Луганську, в Харкові двічі. Я повинен сказати, що ополчення, яке воює, на вістрі його знаходяться соратники «РНЄ». Раніше ми це не афішували зі зрозумілих причин, тепер це можна відкрито сказати.[6] «

РНЄ проводила постійне вербування та відправку найманців для участі у Війні на сході України[9]. Найманців РНЄ вербує не тільки в Росії, але й у інших країнах, таких як Білорусь[10].

Символіка[ред. | ред. код]

Емблемою РНЄ є лівостороння свастика, котра поєднана з зіркою, схожою на Вифлеємську[11]. З 2014 року, зокрема на Донбасі замість класичної емблеми РНЄ, члени організації використовують червоний прапор з православним хрестом чорного кольору у білому колі з написом на ньому червоними літерами «РНЕ». Не дивлячись на емблему РНЄ зі свастикою, а також на те що ця організація виставляє себе як націонал-соціалістичну, і символіка і організація на території Російської Федерації є легальними.[12] Учасники руху носять символіку у вигляді нашивок або пов'язок на рукавах та значки. Також на різних заходах використовуються прапори з емблемою руху.

Відмінною рисою РНЄ є чорна воєнізована уніформа (чорні сорочки)[13] та зігування при привітанні.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Цензор.НЕТ. Российские фашисты из РНЄ готовят террористов для диверсий в Украине. ФОТО. Цензор.НЕТ (ru-RU). Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 29 жовтня 2016. 
  2. Коргунюк Ю. Г. Современная российская многопартийность / Ю. Г. Коргунюк. — М. : Региональный фонд ИНДЕМ, 1999. — 384 с.(рос.)
  3. ЧТО ТАКОЕ РНЕ?. soratnik-rne.umi.ru (рос.). Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 23 лютого 2019. 
  4. Kheksly V. L. Natsyonalyzm y puty razreshenyya mezhetnycheskykh protyvorechyy / V. L. Kheksly // POLYS. — 1996. — № 6. — S.39–51.
  5. Інституціоналізація російських екстремістських об'єднань в Україні
  6. а б Кремлівське м'ясо: як стати «ополчєнцем». Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 12 листопада 2016. 
  7. а б «Антифашист» Губарєв сам зі свастикою ходив. Високий замок. 10 березня 2014. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 15 березня 2014. 
  8. ДОВІРЕНА ОСОБА КАНДИДАТА ВІД «СИЛЬНОЇ УКРАЇНИ» ВВАЖАЄ, ЩО РЕАЛЬНА ЯВКА ПО КІРОВСЬКОМУ РАЙОНУ СКЛАДЕ 28 % [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  9. Архів офіційного сайту РНЄ(рос.)
  10. РНЄ вербує для білорусів «Православної армії Донбасу» [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  11. Эмблема РНЕ. Офіційний сайт РНЄ. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 31 липня 2015. (рос.)
  12. Стіна. m.vk.com. Процитовано 24 лютого 2019. 
  13. «Чому соратники РНЄ носять черні сорочки і воєнізовану форму?» [Архівовано 5 травня 2010 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання[ред. | ред. код]