Премія Тихо Браге
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Премія Тихо Браге (англ. Tycho Brahe Prize) присуджується Європейським астрономічним товариством щорічно починаючи з 2008 року на знак визнання піонерських розробок або піонерського використання європейських астрономічних інструментів, а також великих відкриттів, переважно зроблених на європейських інструментах[1].
Нижче наведено список лауреатів премії Тихо Браге[2]. Значком 
відмічені лауреати Нобелівської премії з фізики.
| Рік | Ім'я | Досягнення |
|---|---|---|
| 2008 | Горан Шармер[sv] | Він є одним із провідних фізиків Сонця з визначним досвідом у розвитку наземних спостережень Сонця[3]. |
| 2009 | Франсуаза Комб[en] | Вона виконала фундаментальну роботу в області динаміки галактик, міжзоряного середовища в позагалактичних системах, молекулярних ліній поглинання в міжгалактичному середовищі та темної матерії у Всесвіті[4]. |
| 2010 | Реймонд Вілсон[en] | Його глибокі теоретичні та практичні знання оптики та його бачення прагнення до оптичної досконалості привели його до концепції активної оптики, яка миттєво змінила світ великих телескопів: жоден великий телескоп більше не буде побудований без активної оптики[5]. |
| 2011 | Майкл Перріман | За його вирішальну роль у сприянні високоточній глобальній зоряній астрометрії з космосу, зокрема в розробці місії Гіппаркос[6]. |
| 2012 | Райнгард Ґенцель
|
На знак визнання його видатного внеску в європейську астрономію ближнього інфрачервоного діапазону шляхом розробки складних приладів і за новаторську роботу в галактичній і позагалактичній астрономії, яка привела до найкращих на сьогодні доказів існування чорних дір[7]. |
| 2013 | Массімо Таренгі[it] | На знак визнання його центральної ролі в розвитку об’єктів Європейської південної обсерваторії, що призвело до провідної ролі Європи в наземній астрономії[8]. |
| 2014 | Антуан Еміль Анрі Лабейрі[en] | На знак визнання його інноваційних концепцій і винаходів, які зараз широко використовуються в сучасних оптичних спостереженнях з високою кутовою роздільною здатністю |
| 2015 | Мішель Майор
|
На знак визнання розвитку інструментів, яке призвело до відкриття першої позасонячної планети, що обертається навколо зорі сонячного типу, і до його провідної ролі в цій галузі протягом останніх двадцяти років |
| 2016 | Йоахім Трюмпер[de] | На знак визнання його далекоглядного розвитку рентгенівського обладнання, від експериментів на повітряних кулях і відкриття циклотронних ліній, що дозволяють дослідити магнітне поле нейтронних зір, до його керування та активної наукової ролі в місії ROSAT. |
| 2017 | Бернар Делабр[d] | На знак визнання його провідної ролі в оптичному проєктуванні астрономічних телескопів, камер і спектрографів за останні 40 років. |
| 2018 | Анджей Удальський | На знак визнання його ролі як рушійної сили OGLE, одного з найуспішніших і найтриваліших досліджень змінності небесних об'єктів, які будь-коли проводилися. OGLE справив значний вплив на багато областей сучасної астрофізики. |
| 2019 | Гуї Моне[d] | За фундаментальний внесок у розробку та впровадження тривимірної спектроскопії на оптичних та інфрачервоних телескопах, а також за його керівництво міжнародними інструментальними астрономічними програмами. |
| 2020 | Стефано Вітале[en] | За керівництво місією LISA Pathfinder, яка з надзвичайною точністю продемонструвала технологію, необхідну для майбутньої космічного лазерного інтерферометра LISA, основною метою якого є спостереження низькочастотних гравітаційних хвиль у космосі[9]. |
| 2021 | Френк Айзенгауер[en][10] | За його керівництво інструментами SINFONI та GRAVITY на Дуже великому телескопі Європейської південної обсерваторії, які зробили революцію у вивченні екзопланет, надмасивних чорних дір і галактик з активним зореутворенням у ранньому Всесвіті. |
| 2022 | Жан-Люк Старк[d][11] | За розробку нових методів астростатистики та інструментів аналізу з відкритим кодом, які дозволили оптимально використовувати астрономічні дані, отримані з європейських космічних і наземних приладів, що призвело до важливих відкриттів у позагалактичній астрофізиці та космології[12]. |
| 2023 | Антон Цензус[en] | За значні досягнення в інтерферометрії з наддовгою базою, які привели до перших зображень тіні чорних дір у галактиці M87 і в центрі нашої галактики[13]. |
| 2024 | Франческо Пепе[d] | За розробку та використання надстабільних спектрографів високої роздільної здатності, які зробили революцію у виявленні та описі екзопланет малих мас[14]. |
- ↑ Tycho Brahe Prize. European Astronomical Society. Процитовано 21 December 2014.
- ↑ Tycho Brahe Prize. Homepage. European Astronomical Society. Процитовано 28 червня 2018.
- ↑ First Tycho Brahe Prize Awarded to Prof. Dr. Göran Scharmer (PDF). European Astronomical Society Press Release. Процитовано 31 May 2012.
- ↑ Tycho Brahe Prize 2009 Awarded to French Astrophysicist (PDF). European Astronomical Society Press Release. Процитовано 31 May 2012.
- ↑ Tycho Brahe Prize 2010 Awarded to ESO Telescope Designer. ESO Announcement. Процитовано 31 May 2012.
- ↑ Tycho Brahe Prize to Prof. Michael Perryman (PDF). European Astronomical Society Press Release. Процитовано 31 May 2012.
- ↑ Tycho Brahe Prize 2012 Awarded to Reinhard Genzel. ESO Announcement. Процитовано 31 May 2012.
- ↑ 2013 Tycho Brahe Prize Awarded to Massimo Tarenghi. ESO Announcement. Процитовано 19 March 2013.
- ↑ Tycho Brahe Medal. European Astronomical Society. Процитовано 2 August 2020.
- ↑ Frank Eisenhauer. www.mpe.mpg.de. Процитовано 11 травня 2022.
- ↑ Jean-Luc Starck (амер.). Процитовано 11 травня 2022.
- ↑ European Astronomical Society 2022 Prizes (PDF). European Astronomical Society. 11 March 2022. Процитовано 11 March 2022.
- ↑ European Astronomical Society 2023 Prizes (PDF). European Astronomical Society. Процитовано 5 березня 2024.
- ↑ European Astronomical Society 2024 Prizes (PDF). European Astronomical Society. 5 March 2024. Процитовано 5 March 2024.